Олексій із позивним «Жак».
Олексій із позивним «Жак» зустрів війну на Сарненщині. Добровольцем долучився до війська й керує відділенням у взводі безпілотників. Про різницю між війною й навчанням та службу воїн розповів у бригадній рубриці «Обличчя перемоги».
Хто повідомляє: 104 бригада тероборони ЗСУ.
«Не було сумнівів у правильності нашого вибору»
Олексій із Сарненщини у війську з перших днів повномасштабної війни. 24 лютого зустрів удома — тоді до нього зателефонував товариш і сказав, що треба щось робити. Так вони зібрали речі й пішли добровольцями в місцеву тероборону.
— Не було сумнівів в правильності нашого вибору. Тоді в людей був страх через невідомість, не знали чого чекати. Ворог якраз наступав з усіх сторін. І Рівненщина також могла бути під ударом. Треба було захищати свій дім. Тому ми пішли в 60-й батальйон 104-ї бригади, — ділиться військовий із позивним «Жак».
«В умовах війни все інакше, ніж під час навчання»
Спочатку потрапив у розвідку, згодом перейшов у взвод ударних безпілотних авіакомплексів, де нині командує відділенням. Раніше чоловік проходив строкову службу, проте зазначає, що вона дуже відрізняється від того, з чим довелося мати справу зараз. Крім цього, це війна технологій і дронів, тож багато чому довелося вчитися на місці.
Боєць упевнений, що навчитися може кожен, головне мати бажання й наполегливість, а ще — слідкувати за новими технологічними рішеннями.
— Водночас треба розуміти, що в умовах війни все зовсім інакше, ніж під час навчання. Ти так просто не злетиш. Треба якось дрон винести хитро, щоб не засвітитися, і так само посадити. Враховувати, що в ворога є засоби подавлення, а ще вітер, дощ і так далі, — ділиться Олексій.
Олексій із позивним «Жак».Фото: 104 бригада тероборони ЗСУ | Facebook
Військовий розповідає, що найбільш загрозливі під час служби КАБи — від них складно сховатись. Також зазначає, що будь-яку роботу в умовах бойових дій виконувати в рази важче. Зрозумів це Олексій під час першого бойового виходу на Торецькому напрямку:
— Я з побратимом вийшли розвідати ситуацію, щоб завести потім бійців на позиції. І одразу ж потрапили під мінометний обстріл. Адреналін перекрив страх. Ми там залягли, переночували й повернулися цілими.
Про користь від роботи й поранення
Бійця з позивним «Жак» понад рік тому поранила міна. Наслідки травми чоловік відчуває й досі:
— Це було на Табаївці, вже мав мінятися і біля мене прилетіла 82-га міна. Пошкодило підколінну артерію. Пощастило, що це вже на виході було. Лікар казав, що перебило артерію, відповідно, не було кровообігу, міг просто втратити ногу, якби довелося чекати. Дуже дякую тому хірургу, який мене зашив.
Проте війна — це не лише сумні спогади. Олексій ділиться, що найбільше разом із побратимами радіє, коли робота приносить користь, наприклад, підбиває техніку ворога або розбиває ворожі позиції. Тоді, зазначає, бойовий дух піднімається у всього підрозділу.
Підібрати посаду у 104-й бригаді можна разом із рекрутером за номером: +38 (050) 167-64-88. Ознайомитися з вакансіями можна за посиланням.
Що було раніше
21-річний Віталій вже протягом року служить у 60-му батальйоні 104-ї бригади. Військовий керує легкими безпілотниками й ділиться, що на старті пілотам допомагають навички компʼютерних ігор. Про службу розповів у бригадній рубриці «Обличчя перемоги».
