Колишній півзахисник київського «Динамо» Олександр Андрієвський дав перше інтерв’ю в якості гравця житомирського «Полісся».
Олександр Андрієвський
— Як справи?
— Супер. Все добре.
— Тиждень на зборах, наскільки тяжкий чи нетяжкий? Сили ще є? Попереду ще місяць.
— Та важкі, звичайно, в принципі це ж не щось таке нове, тому звик вже до таких навантажень на зборах. Тому нормально, ще місяць.
— Тобі є з чим порівняти. В принципі ці збори в «Поліссі» вони тяжчі, ніж були там в «Динамо» в твоїй кар’єрі, в «Зорі»?
— Ну одні з таких найважчих, я думаю.
— Чи лишається часу перед сном книжку полистати, чи інтернет, чи лягаєш і все?
— Та є час, увечері є. В обід не так багато, тому що там 2 години вільного часу між тренуваннями і хочеться поспати, а ввечері є.
— Значить треба щоб ще більше бігали, щоб не було навіть думок про це.
— Можливо.
— Так, зізнайся чесно, як тебе прийняли в «Поліссі»? Що тобі подобається, а можливо, щось таке що категорично і не подобається?
— Чесно кажучи, все подобається. Де я був до цього, ніде таких умов не було для футболістів. Я тиждень в команді, тому бачу тільки позитив. Не знаю, в кого є такі ще умови як тут. Тому це дуже класне місце, щоб прогресувати.
— Я читала твої інтерв’ю, де ти, коли ти припинив власне співпрацю з «Динамо» і ти казав, що розглядаєш варіанти поїхати в Європу. То був такий хід для журналістів? Чи справді ти розглядав варіанти?
— Так, розглядав. Та у мене ще є деякі сімейні обставини. Ми з моєю дружиною спілкувалися, і думали як краще нам зробити. Ми вирішили залишитися в Україні, коли з’явився варіант з «Поліссям». От коли не було варіантів з «Поліссям», я більше хотів у Європу.
— А куди саме, якщо не секрет? Хоча б бодай яка країна?
— У Польщі був варіант, писали з Сегунди іспанської, і Туреччина. А так, більше не було.
— Чому завершилася ваша співпраця з «Динамо»?
— У мене через півроку завершувався контракт, ми поговорили з головним тренером, він сказав, що я можу, шукати собі нову команду. Він на мене не розраховує. Отак і вирішили, сказали мені як є, і я за це вдячний. Зараз в інтернеті багато різного читаю з приводу цього.
— З якими емоціями читаєш те, що пишуть?
— Емоції не дуже приємні, тому що там багато неправди.
— Що саме?
— То, що я когось обманув, що я в «Динамо» когось обманув, всіх пообманював, щоб опинитися в «Поліссі». Але це не так.
— Як ти думаєш, звідки, так би мовити, ростуть ноги, чому різні інсинуації з’являються в інтернеті?
— Ну як, в мене є свої думки. Для мене це бруд, і я не хочу коментувати це.
— Ти в команді багатьох знаєш, і я думаю, що тебе не буде так би мовити проблем з інтеграцією. От з ким ти найбільше спілкуєшся в команді? Хто там може назвати своїм другом?
— Як до мене раз людина підійшла, ну, я не знайомий. Він сказав — «ми з вами заочно знайомі». Так от, заочно я тут, можна сказати, всіх знав в команді, але більше всього спілкувався з Богданом Лєднєвим. Ми з ним вже були в команді разом в «Динамо». І ось з ним, можна сказати, дружимо. Женю Волинця знаю, Руслана Бабенка, ми з ним в «Зорі» були. Із Гуцуляком, в нас нормальні відносини, тому з українцями з усіма знайомий.
— Коли кажуть, що футболіста треба там от інтегруватися в команду, що це значить і от що в твоєму розумінні інтеграція в чому полягає?
— Воно здається наче ти там деяких, навіть багатьох знав, футболістів і працівників клубу, але все одно це не так просто. Все нове для тебе і якісь свої правила, штрафи, там багато нюансів. Тому потрібно звикати, але мені в цій команді супер, інтеграція йде добре.
— Ти в минулому сезоні грав проти «Полісся» в першому поєдинку, там де «Полісся» виграло і в другому поєдинку там, де програло. І при чому я дивилася, що за ті поєдинки ти отримав класні оцінки від статистичних порталів зокрема Софа Скор. От пригадай, які враження на той час справило Полісся, як новачок УПЛ, щось таке відклалося тобі?
— Дуже сильно було для команди, яка один рік грає в УПЛ. Мені сподобалось, але не сподобалося, що ми програли. Наскільки я пам’ятаю «Полісся» було в меншості і ми вигравали, але все одно програли.
— До речі, тебе, як на той час гравця «Динамо» і в принципі все «Динамо» дуже тішив той факт, що «Полісся» зіграло скільки поєдинків із «Шахтарем» і жодного разу «Шахтар» не виграв і жодного разу не забив навіть голу. Як ось це можна пояснити? Як ось це сприймали і як можна пояснити?
— Та як… Особливо останню гру, якби, дуже тішився цими результатами. «Шахтар» для мене постійно був, якби,такий подразник серйозний ось. А те, що прям навіть не забили жодного голу, то це ще більше здивування для мене. Значить, це показує рівень команди і настрій на гру з «Шахтарем».
— Ти ж сам забивав «Шахтарю» так?
— Так, забивав, і в «Динамо» коли був, і в «Чорноморці».
— То ти спеціаліст по «Шахтарю»?
— Та ну, два голи я не скажу, що…
— Найпам’ятніший гол за твою кар’єру який?
— Напевне «Шахтарю», коли я був в «Динамо». Та й в «Чорноморці» вийшов такий гол гарний, і ми тоді ще й перемогли «Шахтар». Вдвічі було приємніше. В «Зорі» коли хет-трик зробив, після цього був виклик в збірну, тому ці голи можу виділити.
— Найпам’ятніший матч твій за твою кар’єру?
— Напевне, коли ми грали з «Барселоною» на «Камп Ноу». Там 1:2 програли, але по грі ми грали дуже цікаво. Мені сподобалося, якби отримав велике задоволення від того матчу, від своєї гри, і від гри команд.
— Це ще «Барселона», коли Мессі був?
— Так, ще з Мессі.
— Як грати проти Мессі?
— Ну, важко, так. Без м’яча в основному, але було цікаво і приємно з легендою футболу зіграти. На жаль, не зіграв я проти Кріштіану, бо він для мене, якби номер один, але з Мессі було теж дуже приємно.
— А Кріштіану досі номер один?
— Так.
— А чому?
— Ну, як мені здається, Мессі більше там, якби в талант, а Кріштіану, він більше себе сам зробив. Ну, звичайно, в нього теж є талант, але я слідкую за ним, яка в нього дисципліна на неймовірному рівні. Тому для мене там залишається номер один завжди, навіть зараз він там скільки 40.
— Йому ще немає, в лютому буде 40.
— Я думаю, впевнений, що він 1000 голів заб’є.
— А що важливіше у футболі — талант чи інтелект?
— Інтелект, я думаю. Інтелект — сто відсотків.
— Чи переймаєш ти можливо щось з методів так би мовити Кріштіану Роналду. у нього там харчування у нього там якісь спеціальні оці знаєш сон там по 4 години, потім щось.
— Ну, харчування намагаюсь. У мене тільки проблема в плані харчування — це з солодким.
— Любиш солодке?
— Так, люблю солодке. Мені важко від нього відмовитися, але потрібно це робити. Намагаюся, коли в сезоні, раз в тиждень — як чітміл робити.
— Результат матчу, який би ти хотів змінити? Або забути викреслити як страшний сон?
— Можливо в Мюнхені з «Баварією», там 0:5 програли, можливо цей матч.
— Взагалі, якими були для тебе у ці часи, які ти провів у київському «Динамо»? Яким етапом ти пишаєшся і де би міг проявити себе краще, коли би?
— Та, в цілому, пишаюся, що я був в такому клубі, я дуже вдячний за це. І Суркісам, і всім, хто причетний до цього. Тому що з дитинства я мріяв, з 7 років, напевно в «Динамо». Да дитячій школі ось і мріяв, там більше ста матчів зіграв. Це може показатися не так і багато, але цим пишаюся і дуже вдячні за цей період. І такий навіть, найкращий напевно, період в «Динамо», якщо брати, то це напевно при Луческу, коли ми стали чемпіоном. Ну, я став чемпіоном, виграли кубок, суперкубок, можу це виділити, ми грали з «Барселоною» в Лізі чемпіонів. Прям класний період.
— Ти ж при Луческу частіше грав ніж при інших тренерах.
— Коли Містер прийшов, він мені дав більше часу. Я був у цьому плані задоволений. Я йому теж за це дуже вдячний. Після після нього я зростав як футболіст набагато швидше ніж до цього.
— Те, що я знаю, те, що він класний психолог?
— Да, він дуже сильний психолог. Він дав нам впевненість в наших силах, і дав довіру багатьом футболістам, і вони розкрились. Так, Коля Шапаренко, наприклад. Тому що там от Колі, ну, я рахую, що в Україні він один з найкращих зараз футболістів, а до Луческу взагалі на нього не розраховували в «Динамо». Ось і він вмів розкрити футболістів, і щоб вони проявили себе якомога найкраще. От тому його досвід, я думаю, дав багато.
— А як він це робить — впевненість. Він просто щодня каже — ти можеш ти можеш чи якимись іншими методами?
— Він каже, що ти можеш. Інколи каже «ти не можешь», але він тобі показує, які в тебе сильні сторони, і він знає, як ти можеш рости як футболіст. Він бачить твої сильні сторони і за рахунок чого ти можеш, виділятися і бути максимально ефективним для команди.
— А з футболістами як краще? Більше кнутом чи пряником? Чи залежить?
— До всіх по разному там. І до речі, це Містер відчував постійно.
— Не можу не запитати — ось ця негативна серія «Динамо» у єврокубках з чим пов’язана — ти відіграв проти «Лаціо», «Гоффенгайму», ти відіграв проти «Роми». І поразки і лише один забитий гол це про що говорить?
— Важко сказати, чесно кажучи, це більше там до тренерського штабу питання, але зрозуміло, що важка дорога ми добирались 2 дні на гру, і 2 дня після гри. Це все було, не просто, але в такий час якось не хочеться шукати такі виправдання. Я не можу сказати в чому питання, але точно можу сказати, що хлопці віддавалися повністю в цих матчах. Ось я думаю, що це в майбутньому виправити.
— Мені здається, що тут більше пов’язано те, що ти сказав це складна дорога і це поїхати туди відіграти, повернутись назад, відіграти в чемпіонаті, поїхати назад.
— Це дуже важко, тому це найважливіший фактор. Ми спілкуємося з нашими хлопцями, які грають в Європі, вони дуже негативно відзиваються, коли їдуть на автобусі 4-5 годин. Ось так, ми 2 доби могли добиратись до гри як і грали тому. Тому такі такі реалії, ось ми надіємось, що війна ця закінчиться, і щоб перестали люди гинути. Це найголовніше.
— Слухай те, що ти там двічі чемпіон України, двічі володар кубку 3 — Суперкубку. Класне досягнення, чи можна було більше. Як ти оцінюєш здобутки на даному етапі?
— Звичайно, хочеться завжди більше, тому коли там в такому клубі, як «Динамо», там потрібно кожен рік вигравати. Але були деякі моменти, що не дозволяли нам цього робити. Але пишаюся, що я став там чемпіоном. І можна сказати, в Україні я все виграв, але, на даний момент, дуже хочеться з «Поліссям» щось виграти. Кубок, чи ввійти в трійку найкращих в Україні як для початку. Хотілось би щось з цього.
— Пік футболіста Андрієвського. Він був, є, чи ще буде?
— Вірю, що ще буде. Буду все для цього робити.
— А чи може футболісти грати на одному і тому самому рівні незалежно від клубу?
— Ну я думаю так, але є деякі речі, які можуть на це впливати. От такі, які не може контролювати футболіст. Тому непросто, непросто.
— Чим Андрієвський у «Поліссі» буде відрізнятися від Андрієвського в інших клубах?
— Це час покаже. Мені важко сказати, чим, але більше наснаги, мотивації, і хочеться щось досягти з «Поліссям», щоб там вписати своє прізвище в історію цього клубу.
— Що ти маєш зробити, як відіграти цей залишок сезону, щоб в кінці ти пишався собою?
— Я ніколи не ставив якісь свої особисті досягнення більші чим командні, тому буду повністю задоволений, якщо «Полісся» там, або виграє кубок або займе першу трійку. Буду повністю задоволений. Буде супер результат.
