Учасники заходу.
Молитовний ранок зібрав представників релігійних конфесій, місцевої влади, правоохоронних структур, бізнесу та громадськості. Мета заходу — духовне єднання у спільній молитві та навколо людських цінностей.
«Важливо, щоб ми щодня були єдині»
Це п’ятий молитовний ранок, що відбувся в Сарнах, за період російсько-української війни. Захід має аполітичний характер. На ньому звучали молитви за воїнів, волонтерів, мир, майбутнє та перемогу.
Під час заходу.Фото: Василя Сосюка
— Молитовні ранки були започатковані багато років тому, коли розпочалась російсько-українська війна. І завжди після таких заходів громада відчувала духовне піднесення, адже бачила, як священнослужителі, представники громадянського суспільства вірили на той момент у наближення нашої держави до європейських цінностей, а сьогодні ми говоримо, що це рух не лише до європейських цінностей, а й подалі від росії, від усього, що несе смерть, зло та невігластво в наше життя, — зауважив Сарненський міський голова Руслан Серпенінов. — У нашій громаді на сьогодні (29 березня, — прим. ред.) вже 139 загиблих воїнів, десятки є зниклими безвісти, тисячі продовжують захищати Україну. Вони це роблять із твердою вірою в нашу перемогу. І дуже важливо, щоб так, як сьогодні, ми щодня були єдині не лише у вірі в перемогу, духовно та молитовно, а й у нашому громадянському прояві.
«Одна людина на війні — воює вся родина»
Пам’ять про воїнів, які полягли в бою за Україну, вшанували хвилиною мовчання. Опісля з молитвою та добрим словом до присутніх звернулися священнослужителі.
Учасники молитовного ранку під час хвилини мовчання.Фото: СарниNews.City
— Молитва — це не тільки слова, це не букви, не молитовник. Молитва — це наше з вами життя. Ми в ній каємося, прославляємо Бога, щось просимо для себе чи ближнього. Молитва складається з наших вчинків, вона повинна бути живою. Молитва — це допомога, милосердя, це донати та багато-багато іншого. Ми кажемо, що Біблія — це книга. Але людина — теж книга, в якій вона описує своє життя. Опісля приходить час, коли Бог її перечитує. У нас є можливість знищити сторінку, передрукувати її, тому що ми ще живі, ми рухаємося і можемо зробити щось корисне та добре не тільки для себе, а й для своїх ближніх, — розповідає отець Володимир, капелан 104 бригади ТрО ЗСУ. — Десь я прочитав такий меседж: «Одна людина з сім’ї на війні — воює вся родина». Важливо прийняти до себе чоловіка, дружину, дитину, онука, які воюють. І війна з них не виходить. Війна з людини вийде з останнім подихом. Їй треба навчитися жити з цим до кінця. Кожен військовий сьогодні, побратим і посестра — герої. Я сказав би, як священник, святі люди. Це титани, які тримають небо, які розпалюють у своєму поступі життя. Це ті тромбоцити, які на рані України, що кровоточить, своїм життям, героїзмом, жертвуючи коханими, родинами, дітьми, соціальним становищем, вмирають для того, щоб життя з цієї країни не витекло. Сьогодні воїн, як би це не звучало банально, але зі зброєю в руках проповідує одну із заповідей Божих — не вбий — не дозволяючи ворогу зайти на нашу територію і вбити нас, нашу віру, наших дітей. А ми повинні бути проповідниками кожен на своєму місці та проповідувати Боже слово. Воно є дуже важливим, незалежно від того віримо ми в Бога чи ні. Головне, я бачу, Бог вірить у нас.
