«Все зітліє, а пам’ять залишиться» – слова з книги української письменниці Людмили Охріменко стали епіграфом до вшанування українського поета, видавця, краєзнавця, громадського діяча і нашого земляка Миколи Пшеничного, якому 19 липня виповнилося б 70 років.
Про це розповіли на фейсбук-сторінці Дубенського замку.
Тут розповіли, що вже чотири роки, як Микола Пшеничний не з нами. Але наче завше поруч: у своїх вишуканих і таких близьких кожному поетичних рядках, гострих публіцистичних статтях, краєзнавчих мандрівках, без яких на уявляв свого життя, у своїй закоханості у рідну землю та її природу. А ще його зірка на небосхилі спалахує спогадами рідних, близьких, друзів та колег-літераторів.
Власне, про нетлінність пам’яті людської говорив під час заупокійного молебню у каплиці Божого пророка Іллі Дубенського замку настоятель Свято-Миколаївського чоловічого монастиря ПЦУ в Дубні архимандрит Меркурій.
Продовженням богослужіння став реквієм пам’яті поета у день його народження у палаці князів Любомирських, на який прийшли за покликом серця ті, кому поталанило бути поряд з поетом – працювати і творити, хто береже світлий спогад про справжнього патріота України, кого досі бентежить його Слово.
У великий світ він випорхнув з рідного Молодава, де вже у дитинстві читав Шевченкові поеми і «Тарасові шляхи» Оксани Іваненко. Доленосним для Миколи стало знайомство з Миколою Тимчаком, з яким разом навчались на філологічному факультеті Рівненського педінституту. З цього моменту ліричні мотиви у його поезії поступаються місцем патріотичним настроям, соціальній проблематиці.
Чистим джерельним голосом він умів сказати по-своєму, створити незвичні і водночас природні образи.Він завжди по-доброму заздрив поетам-піснярам, і казав, що його вірші ніколи не ляжуть на музику. І помилявся. Бо якось на одній з творчих вечірок, його найближчий товариш Микола Тимчак, відкривши збірку «Сьомий материк», оживив акордами гітари його вірш «Десь Молодаво є». Ця пісня зворушливо пролунала під час реквієму… «Молодому козакові мандрівочка пахне…».
Він був людиною дороги. Микола Пшеничний не мислив свого життя без подорожей, бо саме в дорозі, зізнавався він, народжувалася більшість його поезій. У союзні часи бував на Єнісеї, літав у Туву, знайомився з Грузією, відкрив для себе Косарал… З проголошенням Незалежності України черпав натхнення у вивченні ріднокраю, і був найвідомішим краєзнавцем Дубенщини.
Його авторська програма «Краєзнавчі мандрівки з Миколою Пшеничним» в ефірах ТРК «Дубно», – без перебільшення, продукт рівня центральних всеукраїнських телеканалів. Адже кожен випуск наповнений автором багатющим історико-краєзнавчим фактажем з несподіваними образами та співставленнями.
Микола Пшеничний встановив своєрідний рекорд як громадський діяч на місцевому рівні: обирався депутатом міської та районної рад 5-ти скликань. Люди вірили йому, йшли до нього за порадою і допомогою у вирішенні різного роду проблем. І він, як депутат, свого часу багато зробив для утвердження українського, народного в краї – у культурі, літературі, мистецтві.
Свій добрий слід і гарний спомин Микола Пшеничний залишив, працюючи не один рік як науковець у Державному історико-культурному заповіднику м.Дубна. Його кожна екскурсія була як неперевершений імпровізований твір. Сам він казав:
«У мене є 43 чи 58,а може й 120 різновидів екскурсій!»
Саме тому і по сьогодні відвідувачі замку згадують добрим словом бородатого всезнаючого гіда…То лише кілька штрихів до багатогранного таланту Миколи Пшеничного.
Він завжди мав що сказати людям. Нехай світлою і незгасною буде пам’ять про поета.
За матеріалами Дубенського замку.
