Жерард Кламар приїхав в Україну вперше. У французького волонтера гуманітарною місія — передати допомогу Чудельській спеціальній школі №2 та подарунки її учням. СарниNews.City відвідали заклад разом з гостем і розпитали, навіщо він допомагає українським дітям.
Ціль візиту
Асоціація VDLU, яку представляє Жерард Кламар, заснована в 2000 році. Її головна мета — сприяти соціальним, економічним і культурним обмінам. Тож з Чудельською школою організація співпрацює багато років. Завдяки їм чимало французьких родин, зокрема й сім’я Кламар, приймали в гості дітей із Сарненщини, а дехто підтримує ці теплі зв'язки й донині.
Жерард Кламар розвантажує посилки з допомогою.Фото: СарниNews.City
З повномасштабною війною підтримка України стала однією з ключових пріоритетів діяльності Асоціації VDLU, розширилися й напрямки, з якими працюють французькі волонтери.
— Ми надаємо підтримку різним школам-інтернатам, зокрема в Чудлі, Черешеньках і Коростені. Асоціація збирає та відправляє у східні регіони України медичне обладнання, продукти, одяг, ліки, засоби гігієни. Наприклад, цього разу ми завозили «швидкі». Також ми приймаємо українців-біженців у Франції, — розповідає Жерард.
Екскурсія школою
У Чудельській спеціальній школі №2 навчається близько 90 учнів. Сюди Асоціація VDLU передала засоби гігієни, одяг, канцелярію, будівельні матеріали, а також не забула про солодощі для дітей. Доки діти заносять пакунки в школу, Жерард розповідає, що на цьому його місія лише розпочинається. Волонтер має зафіксувати інші потреби навчального закладу, почути, чого бракує учням і вихователям для покращення умов. Тож вирушає на екскурсію.
— Перше, що відразу кидається в очі, — це фасад, — каже француз, дивлячись на облущену штукатурку будівлі. — Мені здається, це те, що варто було б замінити.
Фасад школи.Фото: СарниNews.City
Слова Жерарда підтверджує директор закладу Валерій Малюжинський. Проєкт капітального ремонту приміщення був затверджений у 2019 році. Проте втілити його до великої війни не вдалося.
— Він передбачав не просто фарбування стін, а й утеплення екологічними та безпечними матеріалами. Тож проєкт дороговартісний, це мільйони гривень. Нині, в часи війни, бюджетні кошти розподіляються за більш пріоритетними напрямками — на військові потреби. Тож ремонт призупинився, — пояснює керівник Чудельської спеціальної школи №2.
Фото: СарниNews.City
Класні кімнати закладу повністю облаштовані для роботи з учнями. Тут є парти, які підлаштовують під зріст дитини, шафи, дошки й інше шкільне приладдя. Частину з нього школа отримувала також як волонтерську допомогу.
Також тут є дві швейні майстерні. А трудове навчання в дітей за розкладом чотири рази на тиждень. Ці заняття готують їх до самостійного життя й отримання професії.
Фото: СарниNews.City
— Після закінчення нашого навчального закладу діти вступають до професійних ліцеїв, переважно на швейну та малярно-штукатурна спеціальності, — розповідає Валерій Малюжинський. — Зазвичай дівчата шиють і вишивають, а хлопці обирають будівельний напрямок. Вони вчаться класти плитку, замішувати цемент і таке інше. В нас спрощена програма, наприклад немає іноземних мов, менше математики. Завершуючи навчання, учні вже фактично все вміють. І спідницю з блузкою пошиють, і штани підкоротять. До речі, випускні наряди вони також шиють собі самостійно.
Керівник навчального закладу не приховує: утримувати швейні майстерні — дорого. Більшість машинок отримали як благодійну допомогу. Проте вони ламаються, а імпортних запчастин бракує. Тож наразі школа має потребу в їх поповненні.
Навчання в Чудельській спеціальній школі №2 передбачає пансіонне проживання. Діти мають п’ятиразове харчування за сезонними меню. За потреби з ними працюють логопед, дефектолог і психолог. У спальнях Жерард звертає увагу на яскраві настінні малюнки — це роботи дітей і вихователя. Одну з робіт учнів — картину — Жерард отримав у подарунок на згадку про цю подорож. А сам пригостив дітей солодощами. Дорогою зі школи французького волонтера переповнювали емоції та думки.
Фото: СарниNews.City
— Я так багато почув і побачив. Тепер мені треба подумати, все систематизувати та зробити так, щоб ми повернулися сюди з новою допомогою, — підсумовує Жерард Кламар.
