Людмила Гаврилюк, засновниця Lue.Shop
У назві Lue.Shop можна впізнати не лише популярний магазин жіночих головних уборів та аксесуарів, а й розгледіти сімейний бренд. Людмила, Уляна та Єва — мама та доньки, які вже багато років турбуються про комфорт і стильні деталі в жіночому гардеробі. Насправді шапки стали сімейною справою родини ще у 90-х. Як маленька майстерня пройшла трансформацію від радянських норкових шапок до десятків сучасних моделей — ділиться Людмила.
«Всі навколо ходили в хутряних шапках — і я захотіла це змінити»
Шити Людмила Гаврилюк вміє змалку, як і її брат. В юності вони були незамінними помічниками для батька. Володимир Михайлович був військовим. Після виходу на пенсію чоловік знайшов себе у новій справі — пошиття хутряних шапок. У буремні 90-ті це був доволі затребуваний товар, який приносив родині підробіток.
— У нас вся оселя була в цих норкових шапках. Кожен мав свою роль у процесі пошиття. Я середня в сім’ї, тож спочатку була на підхваті у батька, мами та брата, а пізніше вже допомагала розкроювати вироби, — розповідає жінка.
Сімейні фото родини Гаврилюків.Фото: СарниNews.City
Справа йшла добре, норкові екземпляри доставляли по всій Україні. Відповідно виробництво, яке на той момент було фактично ручним, працювало майже безперервно. Якщо замовляли великі партії, то трудилися й до світанку.
Після школи пані Людмила вступила в коледж, обравши фах кравець верхнього жіночого одягу. Часи змінювалися, й одна з кращих на потоці кравчинь наважилась замінити багаторічного монополіста на ринку, норкову шапку, на щось нове.
Прилавок з хутряними шапками Володимира Михайловича.Фото: СарниNews.City
— Мені вже було не цікаво створювати одне й те ж. Я не бачила великих перспективи у норкових «ушанках». Настав час запропонувати щось геть інше, нове. Я казала про це татові, але він не надто оцінив мою ідею. Та характером я вдалась якраз у нього, тож мене було не зупинити, — пригадує кравчиня.
Спочатку Людмила пошила шапку для своєї сестри. Світлини, де вона позує в обновці, збереглася досі.
— Це була така сіра шапочка, яка облягала голову, з недорогої тканини, що нагадувала замшу. Звісно, до натурального мені було далеко. Це непрості часи, тож я діставала матеріали, де тільки могла. Теж саме стосувалося і самих фасонів, моделей — їх просто не існувало. Всі навколо ходили в хутряних шапках. Проте в мене завжди було вдосталь ідей, що можна пошити. І я помаленьку почала це робити, — ділиться жінка.
Людмила показує фото сестри в шапці, яку їй пошила.Фото: СарниNews.City
Шапки подобались не лише рідним, а й отримували схвальні відгуки незнайомців. Людмила шукала нові можливості для їх реалізації — поїхала в рівненський ЦУМ, аби запропонувати свої моделі на продаж.
— У мене зовсім не було страху. Я чомусь була переконана, що мої шапки будуть купувати. Так і сталося. У ЦУМі їх подивилась продавчиня і замовила собі партію до кінця тижня. Я встигла все відшити й уже збиралася відвозити, але потім подумала: чому б не спробувати продати їх самотужки? — продовжує Людмила.
Вона попросила викласти шапки у палатці знайомої на місцевому ринку. Вже за перший день їх розібрали.
— Я ніколи не забуду ці перші гроші, отримані зі справи, яку ти любиш і в яку віриш. Це ні з чим не порівняти. Та ще більше я раділа тому, що тато визнав: мої шапки мають право на існування, вони подобаються людям. Я отримала його благословіння на власну справу і це дало ще більший поштовх її розвивати, — пригадує жінка.
Людмила Гаврилюк переглядає сімейні фото.Фото: СарниNews.City
Щоб закупити тканину на майбутні вироби, Людмила долала понад 700 км — сама їздила потягом в Одесу. Займала ще вдосвіта чергу, аби встигнути пройти її декілька разів, бо за раз на руки давали обмежену кількість. Тоді працювала над новими моделями, нарощувала виробництво й обсяги продукції.
— Усе рівномірно розвивалося до моменту, коли на ринок зайшли шапки з Туреччини, а згодом Китаю. Жодне маленьке виробництво не може конкурувати з такими пропозиціями на ринку. Я розуміла, що ми, виробляючи декілька моделей шапок, значно програємо в асортименті порівняно з імпортними товарами. Тож я поступово почала додавати на прилавки шапки інших українських виробників. У мене було багато знайомих постачальників, я знала представників кращих фабрик на ринку, тому доповнити свою колекцію гарними фабричними зразками було логічним рішенням. До того ж продавати товар, радити, підбирати, спілкуватися з людьми мені подобалось не менше, ніж власне шити, — пояснює підприємиця.
Ідеальна формула асортименту: база, тренди й екстравагантні новинки
Нині в магазинах Lue.shop понад 150 моделей жіночих головних уборів, шарфів, рукавичок- усі від українських виробників. Як і раніше, Людмила безкомпромісна в питаннях якості товару:
— Я дуже люблю якісний товар. Це мій головний пріоритет при формуванні асортименту. Я вивчаю пропозиції, порівнюю, замовляю новинки, щоб затестити. Зазвичай, завдяки багаторічному досвіду, мені достатньо переглянути товар онлайн і я вже розумію, чи це моє. Хоча, звісно, буває, що помиляюсь.
Асортимент Lue.shop демонструє Уляна.Фото: з онлайн-магазину Lue.shop
Підбором асортименту підприємиця займається самостійно. Її золота формула — це поєднання вічної класики, сезонних трендів та екстравагантних новинок.
— Щосезону асортимент змінюється на 90-95%. Його основу складають трендові моделі. Досвідчені виробники зазвичай знають наперед, що обиратимуть у новому сезоні. Тож готуватися до зими ми починаємо ще влітку. Бувають і спонтанні тренди — такі, як у цьому році шоколадний колір. Це був суперхіт продажів. Я вигребла буквально всі класні моделі, які бачила на ринку. А українські виробники класно та вчасно підхопили цю тенденцію. Наступна категорія товарів — базові моделі. Є жінки, які носять лише берети, наприклад. Або шапки-біні, які обирають як базову модель останні декілька років. Такий товар завжди має бути. Третя категорія асортименту — оригінальні новинки. Це не про продаж, а про привернення уваги насамперед. Про те, чого немає в інших і чим ти запам’ятовуєшся. Люди не завжди готові купити «морячку», якщо побачили її вперше. Але це той головний убір, який зловить погляд чи викличе бажання приміряти. Так, наприклад, я цього сезону замовила декілька шапок-козачок і папах. На перший погляд вони трохи дивакуваті. Але, коли я їх приміряла — вона дуже комфортна та зручна, чесно, не хотілося її вже знімати, — пояснює підприємиця.
Кольори сезону з асортименту Lue.shop.Фото: з онлайн-магазину Lue.shop
Сталість і експерименти Людмила поєднує і в питаннях співпраці. У неї чималий список надійних партнерів, проте вона завжди у пошуках свіжих брендів та ідей.
— Є фабрики з якими я працюю вже багато років, наприклад з Харкова. Вони гарно розвиваються, розуміють запит на ринку, передбачають тренди. Співпрацювати з такими дуже зручно. Або черкаський KENT&AVER — виробник, який працює з 1999 року, але зараз переживає чергову хвилю популярності через дуже актуальні та свіжі моделі. Проте я завжди даю шанс новим співпрацям, адже з’являється чимало українських брендів, які створюють неймовірні речі, — розповідає жінка.
Шапки, шарфи та рукавиці з асортименту Lue.shop.Фото: з онлайн-магазину Lue.shop
Нині Lue.shop продовжує бути сімейною справою. Розвивати бізнес пані Людмилі допомагають доньки Уляна та Єва. Саме вони дали життя онлайн-магазину в Instagram під час пандемії коронавірусу. Тож це додатковий майданчик для продажів головних уборів, шарфів, рукавичок та інших аксесуарів із детальною візуалізацією кожної моделі.
Єва та Уляна показують, як можна комбінувати аксесуари.Фото: з онлайн-магазину Lue.shop
Офлайн магазини Lue.shop працюють щодня в ТЦ «Льонок» (3 поверх), а також на продуктовому ринку, кіоск №169, у Сарнах. Приміряти та придбати товар можна і на базарах у Зарічному, Дубровиці, Володимирці, Рокитному та Вараші.
