Діти, які волонтерять і підтримують українців.
Четвертокласник Владислав самотужки облаштував флагшток у дворі своєї багатоповерхівки й доглядає за прапором України вже понад чотири роки. 10-річна Емілія відрізала волосся, щоб задонатити, й продовжила збирати кошти, записуючи вірші про війну. А 2-А клас Сарненської гімназії №6 отримав відзнаку від 42 бригади за постійну підтримку воїнів і мотивацію мужньо захищати країну надалі. СарниNews.City поспілкувалися з дітьми-волонтерами, які не втрачають віри у перемогу й показують, як її наближати власним прикладом.
«Ланцюжок, який дає результат»: як волонтерить 2-А клас
Волонтерство другокласників розпочалося буквально з першого шкільного дня. Замість букетів діти донатили їх вартість. Ініціативу запропонувала вчителька Оксана Кабанець, а батьки одноголосно підтримали.
2-А клас.Фото: надане Оксаною Кабанець
— Я мама двох військових, — розповідає класна керівниця. — Мені боляче дивитися, коли квіти просто вʼянуть, а за ці гроші можна було купити необхідне для військових. Я запропонувала батькам не дарувати квіти, а спрямувати ці гроші на благе діло. Тоді назбирали 9800 гривень — я була в приємному шоці. Так допомогли одному з бійців. І відтоді в нас така традиція у класі: два роки поспіль на свята нагадуємо і запускаємо флешмоб: «Не купуємо квіти, а збираємо донати».
— Ми проводимо ярмарки, — доповнює вчительку Артем. — Несемо іграшки, цукерки, випічку, їжу.
На останньому такому ярмарку вторгували 5201 гривню.
Учні під час ярмарку та в процесі створення малюнків для військових.Фото: надані класною керівницею
— Батьки постійно щось приносять для військових: вʼязані шкарпетки, окопні свічки, їжу. Ми здаємо кришки, застібки для хлібу, — перераховує жінка. — Іноді думаю й кажу, що може забагато пропоную, але батьки кажуть, що ні, такий час, такі потреби. Діти навіть у листах Миколаю загадують бажання, щоб тато повернувся з війни, щоб настав мир, щоб вночі було без тривог. Діти набагато глибші, ніж ми думаємо. Їм це передається. У нас такий один організм: батьки, діти і я. Працюємо в тандемі і мені пощастило, що такі в мене учні і батьки.
— Коли ми знаходимо десь гроші, то віддаємо їх на ЗСУ, — підказує вчительці Яринка.
— У нас є таке правило, — підтверджує Оксана Кабанець. — Усі гроші, що знаходяться у школі чи біля школи, і вони нічиї, несуть у 2-А клас. Всі знають, що копійка до копійки, вони додаються до нашої скарбнички. На постійній основі плетемо сітки. Передаємо смаколики, солодощі. Малюнки й листи учнів — це точно. Була історія: вранці приходить до мене з мамою Поліна Купчишина і каже: «Я хочу передати 1000 гривень». Мама пояснила, що вона їх збирала для військових. Це вчинок дуже гідний. Це дало поштовх для інших учнів. Вони ще не приносили, але кажуть, що вже теж збирають. Бо якщо є таке дитяче визнання в семирічному віці, то закарбовується, що ти щось зробив.
Оксана Кабанець з ученицею Поліною, яка назбирала 1000 гривень для захисників.Фото: надане пані Оксаною
У грудні 2024 року учні 2-А класу, батьківський колектив і класна керівниця отримали іменну відзнаку від 42 окремої механізованої бригади ЗСУ.
— Це подяка від бригади, де служить тато нашого учня Матвійка Пазілова, — пояснює пані Оксана. — Вони опублікували запит, що їм треба авто. Батьки поширювали, донатили і закрили збір на автомобіль буквально за тиждень. На Покрову ми зібрали й передали їм смаколики, шкарпетки, а потім і малюнки. І якось так вийшло, що їм раніше такого не надсилали. Вони були дуже щасливі. Зараз знову відправляли грілки, шкарпетки, смаколики й малюнки учнів. Вони повісили ці дитячі ілюстрації і кажуть, що це тепер їхня мотиваційна стіна. Батьки у групі плакали. Це і є поштовхом робити далі ще щось. Це і є ланцюжок, який дає результат.
Нагорода в класному куточку.Фото: СарниNews.City
Також другокласники регулярно відвідують військових на реабілітації. Нещодавно ходили у Центр психосоціальної підтримки «Життя» і, як зазначають діти, «робили обнімашки».
— Я їздила в госпіталь до військових на Тернопільщину. Вся гімназія долучилася, закупили фрукти, солодощі, шкарпетки. Діти робили хатинки двосторонні для військових. Вони були в захваті, чесно. Особливо від листів. Я живу цим і щодня щось роблю. Засинаю і прокидаюся з думкою, що де знайти і що ще зробити. Діти це відчувають, а батьки дітей підтримують, — підсумовує вчителька.
Смаколики та листівки від другокласників військовим, які проходять лікування.Фото: надане Оксаною Кабанець
«Це державний символ, і його треба поважати»
У подвір’ї одного з багатоквартирних будинків у центрі міста Сарни майорить синьо-жовтий стяг. За ним дбайливо доглядає Влад Пархомчук — дев’ятирічний хлопчик, який змалку захоплюється прапорами. На початку повномасштабного вторгнення у цьому ж дворі діти облаштовували «блокпости», пройти через які неможливо було без донатів.
Влад біля свого прапора у дворі.Фото: СарниNews.City
Влад навчається у 4 класі Сарненського ліцею №2. Його кімната — справжній музей прапорів. Тут є стяги України, Євросоюзу, інших країн і міст. Ще один — прапор УПА — він подарував. Найбільше любить і цінує хлопчик прапор рідного міста, який отримав у подарунок від батьків на день народження.
Влад вийшов на площу зі стягом на День прапора України.Фото: Василя Сосюка
Прапорами Влад захопився ще з дитинства, навіть у садочок ходив із ними.
— Колись бачив фотографію, де я ще маленький, а у мене над ліжком висіли прапори України та Євросоюзу. Мені тоді було 3-4 роки. Мабуть, тоді все й почалося, — не по-дитячому розмірковує хлопець.
У 2020 році Влад вперше встановив великий стяг у власному дворі. Для нього догляд за прапором — справа честі. Він стежить, щоб стяг не зіпсувався через негоду, а за потреби спускає його, щоб не пошкодив вітер.
Влад біля саморобного "флагштоку" у дворі свого будинку.Фото: СарниNews.City
— Я хочу, щоб мій прапор був у безпеці. Щоб ніхто його не чіпав, бо це державний символ, і його треба поважати, — пояснює Влад.
Сусіди підтримують хобі хлопчика. Усі у дворі знають про його захоплення, а коли потрібно, допомагають. Влад Пархомчук постійно поповнює власну колекцію новими прапорами. А мріє про великий флагшток, який не буде ламатися:
Влад демонструє, як працює конструкція.Фото: СарниNews.City
— Зараз він у мене саморобний — то згинається, то ламається. Я його сам ремонтую, бо тато служить у силах ППО, і йому зараз не до цього. Це моя мрія — справжній флагшток висотою з двоповерхівку.
Десятки добрих справ десятирічної Емілії
Емілії Левенець лише 10 років, але за цей час вона зробила не менше добрих справ, ніж багато дорослих. Дівчинка з міста Сарни своїм прикладом демонструє, що навіть найменші вчинки можуть змінювати світ на краще.
Юна волонтерка Емілія.Фото: з Facebook-сторінки Людмили Левенець
«Я хочу допомагати» — ці слова Емілія повторює вже не перший рік. Усе почалося у 2022 році, коли дівчинка з двоюрідною сестричкою Мирославою вирішили передати кошти, які збирали на нові ляльки, на потреби захисників, «щоб у солдатів вистачало ліків та їжі».
— Це були особисто її зароблені гроші, — розповідає мама Емілії Людмила. — Щось вона отримувала за вивчені вірші, щось дарували на день народження. Вона бачила, як ми донатимо, і теж вирішила допомагати.
Емілія з сестричкою Мирославою та їх перші збори під час повномасштабної війни.Фото: з Facebook-сторінки Людмили Левенець
На цьому Емілія не зупинилась. Дівчинка займається у театральній студії й майстерно володіє художнім словом. Тож і цей талант спрямувала на благодійність — читала вірші, щоб зібрати кошти для ЗСУ. Але це захоплення стало для неї своєрідним випробуванням.
— Вона емоційно дуже переживала кожен рядок, пропускала війну через себе. Їй стало тяжко читати навіть звичайні вірші. І ми зробили невелику перерву, — згадує мама.
Емілія з черговою нагородою та її наставниця Тетяна Сич.Фото: з Facebook-сторінки Людмили Левенець
Поступово Емілія відновила улюблене заняття. Влітку 2024-го отримала диплом лауреата III ступеня у міжнародному конкурсі «Сузір'я талантів» у номінації «Художнє слово». Але при цьому знаходила нові способи волонтерити. Дівчинка вирішила обрізати своє довге волосся під каре. Частину коштів від продажу вона передала на підтримку Збройних сил України.
Емілія з оновленою зачіскою передає кошти захисникам.Фото: Сарненська гімназія №6
Навіть перебуваючи в Польщі Емілія брала участь у благодійних акціях. Разом із рідними вони зібрали 115 злотих на підтримку ЗСУ. Дівчинка дарувала стрічки з українською символікою, а її хрещена робила аквагрим польським діткам. Таку ж акцію українки повторили і в рідному місті. А ще, наприклад, дарували кульки перехожим, просто аби підняти їм настрій.
Емілія з подругами в’яжуть перехожим жовто-блакитні стрічки, збираючи кошти.Фото: з Facebook-сторінки Людмили Левенець
— Ми впевнені, що кожна посмішка — це наша маленька перемога над злом. Ми дякуємо ЗСУ за можливість жити, радіти й допомагати іншим. Наші діти — це наше майбутнє і, надіюсь, воно буде таким же світлим. Вони вчать нас не здаватися, навіть коли здається, що весь світ проти тебе. Я впевнена, що в Емілії попереду ще багато добрих справ, — ділиться мама дівчинки.
Від редакції. Якщо ви знаєте місцевих діток, які волонтерять, мають цікаве хобі чи активно проявляються в підтримці України й українців, допоможіть їм потрапити в рубрику «Великі вчинки маленьких сарненчан», написавши у Telegram/Viber за номером: (099) 170-68-08.
