Військовослужбовець ЗСУ у Суджі. Фото: EPA/UPG
Британська газета Times опублікувала репортаж з підконтрольного Силам оборони України російського міста Суджа Курської області та його околиць. Журналісти поспілкувалися з українськими військовими та цивільними росіянами, а також описали зміни, які відбулися в російських населених пунктах.
Українські військові забезпечують цивільних їжею та предметами гігієни та показують їм документальні кадри з українських населених пунктів, що перебували під окупацією. Жоден росіянин у розмові з газетою не сказав про погане ставлення з боку військових.
На головній і нині безлюдній площі Суджі статую Леніна розбили на уламки, а постамент під нею обклеїли фотографіями українських міст, знищених російськими окупантами. На землі – російський триколор. Притулок для цивільних Суджі облаштували в приміщенні школи.
Місцева мешканка Еля, яка везла візочок з допомогою від українських військових з борошном і локшиною швидкого приготування, в розмові з журналістами сказала, що «не розуміє цієї війни». Вона повторила споконвічний імперсько-радянський наратив про «братніх» українців.
«Ми ніколи не відчували ворожнечі і для нас ця війна незрозуміла. Ми не хотіли цієї війни, ми хочемо, щоб все було, як було раніше», – сказала жінка, додавши, що «як раніше» – це за часів Радянського союзу.
Українські військові пропонували доставити Елю до Харкова, де живе її сестра, але жінка відмовилася їхати.
У селі під Суджею українські військові на ноутбуці показували місцевим відео з Бучі та Ірпеня, зняті після відбиття цих міст у росіян. Сільська голова, дивлячись ці документальні кадри, сказала, що «не знала, що російські військові дійшли до Києва».
«У Бєлгороді теж таке є», – наполягала вона, коли показували кадри руйнувань з українських міст.
Вона вказала на своє єдине розбите вікно: «Бачиш? Так само». На екрані з’явилися кадри розкопування слідчими братської могили в Бучі. Її запитали, чи в Бєлгороді теж були такі могили. «Братські могили? Ні, братські могили, не думаю. Ні», – відповіла росіянка.
«Дивіться, вони просто всіх впритул розстріляли, і в Макарові, і в Ірпіні, і в Бучі. Це колони мирних жителів, які намагалися піти. Їх розстріляли, подивіться, скільки там машин, і на всіх були ці таблички з написом «цивільні». Вбивали всіх підряд. Розумієте, половина цих людей розмовляє російською, а вам сказали, що тут утискають російськомовне населення. І це було неправдою», – пояснював український військовий.
Він пояснив, що мета демонстрації цих кадрів полягала в тому, аби пояснити росіянам, що те, чим українці займаються в Курській області – це зовсім не те, чим займалися росіяни в українських населених пунктах.
Українська команда привезла воду, локшину швидкого приготування, печиво та памперси для чотирьох людей похилого віку з обмеженими можливостями, які перебували у своєму домі. Евакуації в селі не було – місцева влада просто виїхала. А російські військові, які перебували поруч з селом, в темряві випрошували або й крали припаси цивільних.
Росіянка Юліана розповіла журналістам, що вони з бабусею Галиною застрягли в Суджі, «бо немає машини і нема куди їхати». Поки інші просили українців знайти спосіб виїхати до Курська, Юліана сказала, що хотіла б поїхати в Україну.
«Мені здається, там безпечніше. Тому що українці тут і вони йдуть на Курськ, тому там будуть бої», – сказала вона.
42-річний Андрій, ветеринар, сказав, що повернувся додому, щоб забрати одяг, але побачив, що в нього влучила ракета. «Я думаю, що це були росіяни, тому що це було з боку Курська», – сказав він, чекаючи на прийом до українського військового лікаря. Він стверджує, що не знав, що російська окупація поширилася за межі Донецької області України.
Знайшлася в Суджі і 76-річна Валя, яка до цього жила в Донецьку. Жінка в розмові з журналістами озвучила одну з улюблених російських дезінформацій про українські обстріли Донецька. А зараз вона визнає, що Суджу обстрілюють росіяни.
- Курська операція почалася 6 серпня і станом на зараз Україна контролює там понад 1200 квадратних кілометрів. Метою операції не є постійна окупація. Сили оборони взяли під контроль цю територію, аби убезпечити населення Сумської області від постійних обстрілів з курської території. Також ціллю є відволікання окупантів з інших напрямків.