Друг Артема Мілевського Сергій Третьяк розповів про конфлікт з Олександром Алієвим, штучну кому легенди «Динамо» та багато іншого.
Артем Мілевський та Сергій Третьяк
«Якщо Алієву не подобається моє спілкування з Артемом, то я відійду вбік, аби вони помирилися»
— Сергію, Алієв у своєму сторіз називав вас шахраєм, говорив, що ви приходили до Мілевського в лікарню і вимагали виписки та рахунки. Цікаво послухати вашу версію подій.
— Насправді ця виписка потрібна була для Ігоря Михайловича [Суркіса]. Він хотів подивитися, що робили Артему в клініці. У мене її попросила взяти його дочка — Яна Суркіс. Я, до речі, записав із Яною відео, де вона це підтверджує, щоб спростувати слова Алієва.
Також виписка була потрібна нам для переведення Артема в іншу реабілітаційну клініку, щоб вони вивчили історію його хвороби і подивилися, які йому кололи медикаменти.
— Ви говорили Алієву про це?
— Я з Алієвим тоді не говорив, а спілкувався з менеджером клініки. Мабуть, вона зателефонувала Алієву, щоб уточнити, чи давати мені довідку, а він сказав, що ні.
— Алієв говорив, що ви злили рахунки за лікування Мілевського в інтернет.
— Нічого я не зливав.
— Але в інтернеті з’явився прейскурант, де було зазначено, що лікування Мілевського обійшлося в 175 тисяч гривень за тиждень.
— У мережі гуляє якийсь фейковий скрін. Мабуть, хтось із журналістів вирішив хайпанути на цій темі. Я бачив оригінал документа, там навіть сума вказана інша.
— Більше чи менше 175 тисяч?
— Сума приблизно в цих межах. Це класична цифра за лікування в цій клініці. Але прізвища там вказані зовсім інші.
— Процитую Алієва: «Сергійко особисто дістав пи*дюлей по харі за свій поганий язик і за брехню». Коли ви з ним зустрілися і чи була бійка?
— Ніякої бійки взагалі не було. Я й Артем із ним зустрілися у «Французькому кварталі» в кафе «128» вже після виписки. Ми хотіли зняти спільний контент і запросити Алієва на стрім на «Твіч». Ми з ним посиділи в нормальній атмосфері, без рукоприкладства.
Єдиний момент, коли я хотів зняти зустріч Артема з Алієвим, то Саня сказав: «Х*лі ти мене знімаєш?!». Я прибрав телефон. Потім у кафе ми зустріли військового з протезом, я зняв цей момент, але Алієв уже нічого не говорив.
— Чому тоді Алієв записує такі сторіз і виступає з негативом проти вас?
— Можливо, Алієв мене ревнує до Мілевського, адже вони багато років дружили, а зараз Артем проводить більше часу зі мною.
Я вперше в житті почув, що чимось образив Алієва, з його ефіру. До цього моменту в нас не було жодних непорозумінь і конфліктів. Ба більше, він мені дякував за те, що я допоміг Тьомі пройти реабілітацію, тиснув руку і говорив спасибі. Тому що ніхто з оточення Мілевського не міг умовити його лягти в лікарню.
Що сталося потім? Чесно, не знаю. Напевно він образився на Артема за його інтерв’ю Волошину, де той сказав, що з боку Саші було нерозумно виносити в пресу про його проблему. Алієв не дивився повне інтерв’ю і неправильно його інтерпретував. Можливо, подумав, що це я винен і надоумив Артема таке сказати. Але Артем усе сказав правильно.
Його сім’я, мама, тато, сестра, перебувають у Білорусі. Уявіть, як вони переживали, читаючи, що їхній син перебуває у комі в реанімації. Я їх заспокоїв і сказав, що все під контролем, Артем у лікарні під наглядом професійних лікарів.
Ну от навіщо Алієв це зробив? Я ж не виносив це в пресу і не піарився на проблемах Артема. У підсумку Алієв так нічого і не зрозумів, і заблокував Артема у всіх соцмережах.
— Ви не пробували зв’язатися з Алієвим, що вирішити ваш конфлікт і помиритися?
— Я дзвонив йому кілька разів, навіть на Прощену неділю дзвонив. Кажу: «Саня, якщо я тебе чимось образив — вибач мені. Розблокуй Артема і помиріться врешті-решт». Він сказав: «Бог пробачить, і я прощаю». Ми закінчили розмову на нормальній ноті. Минає кілька днів, і він знову починає говорити про мене гидоту.
Я дуже хочу, щоб кенти помирилися. Люди хочуть бачити їх разом, є дуже багато фанатів Мілі та Алієва. Я готовий навіть пожертвувати собою заради їхньої дружби.
— У якому плані ви готові пожертвувати собою?
— Якщо Алієву не подобається моє спілкування з Артемом, то я відійду вбік, аби вони помирилися.
«Вночі я прокинувся, дивлюся, Артем наодинці п’є віскарь. І тоді я вже забив на сполох»
— Ви майже весь час проводите з Артемом. Як він дійшов до такого стану, що йому потрібна була медична допомога?
— Я довгий час жив за кордоном і повернувся в Україну у квітні 2023 року. З Артемом ми періодично списувалися і були на зв’язку. У червні ми зустрілися, посиділи в кафе. Спочатку я не побачив жодної проблеми, Артем її ретельно приховував і не хотів визнавати.
Але одного разу ми поїхали на благодійний матч і жили в одному номері. Вночі я прокинувся, дивлюся, Артем наодинці п’є віскарь. І тоді я вже забив на сполох.
— Алієв і Селезньов казали, що Мілевський не бере слухавку, і вони не можуть умовити його лягти в клініку.
— Це правда. Артем у той час ні від кого не брав слухавку, тому що був не в тому стані. Але якщо друг не бере слухавки, хіба не буде правильним поїхати до нього, і дізнатися, чи все гаразд? До нього не приїхала жодна людина!
Я почав говорити Артему: «Давай прокрапаємося, ляжеш на діагностику». Він спочатку погоджувався, але потім переносив день у день. Я бачив, що ситуація критична, і почав телефонувати психологам і директорам рехабів з одним питанням: як допомогти другу?
— А скільки Артем узагалі випивав, що дійшов до такого стану?
— Він пив небагато, але щодня. Грамів 200−300 віскі або рому протягом півтора року.
— Як зрештою вам вдалося його зламати і покласти на реабілітацію?
— Артема зламати неможливо, тому що в нього тонка душа. Я вів із ним переговори. Покласти його на реабілітацію вийшло абсолютно випадково. Я зателефонував черговому психологу і запитав, як мені вмовити Артема лягти в клініку. Він сказав: «Серьожа, бери алкоголь, який він п’є, сідай із ним і бухай, щоб втертися в довіру. Ви маєте бути на одній хвилі».
Я взяв пляшку віскаря і в обід кажу: «Тьома, давай забухаємо». — «Ну давай». Я перед цим щільно пообідав, а Артем пив на голодний шлунок. Сіли — п’ємо! У мене вже в животі починає крутити, а що в Артема з організмом відбувається — аж страшно уявити.
Я дзвоню знову психологу: «Що далі робити? Мені вже погано стає, більше не можу. Готуйте швидку для Артема». Я повернувся і кажу Артему: «Слухай, у мене є знайомий психолог, який живе недалеко. Давай я його покличу, поговоримо». Тьома погодився.
Приїхала швидка з нарядом санітарів, які залишилися чекати на вулиці, а психолог зайшов до нас. Я вигадав якусь легенду про свої проблеми, а потім вийшов, щоб вони поспілкувалися удвох. За годину мені телефонує психолог: «Він нікуди не поїде, все в нього нормально». Я кажу: «Так не піде, ми звідси їдемо всі разом у клініку». З нами ще була наша подруга — Іра Ашкеназі, це дочка віце-президента «Динамо».
Повертаємося в кімнату, по телевізору якраз іде матч Ліги чемпіонів «Реал» — «Уніон». Ми з Артемом фанати «Реала», а гра в них зовсім не йде — 0:0. Я не придумав нічого кращого, як сказати: «Тьома, давай так, якщо „Реал“ забиває, ми їдемо крапатися». — «Ну давай». І на 90+4 хвилині Беллінгем забив рятівний гол. Ми всі на радощах: «Ура! Їдемо в клініку!». Артем відразу запитав: «А футбол там будуть показувати? Ще ж другі матчі подивитися треба». — «Будуть!», — хором відповіли ми.
І ми з віскарем, музикою і мигалками поїхали на швидкій у клініку.
— У вас був план «В», якби «Реал» не забив?
— Запасного плану ніякого не було, тільки диво допомогло, ну і Беллінгем, за що йому спасибі.
— Як Артем сприйняв лікарняну обстановку?
— Я сказав Артему, що теж ляжу з ним прокрапатися. Він такий: «Де тут телевізор, куди нам лягати?». Лікарі зібралися і кажуть: «Спокійно, зараз увімкнемо вам футбол». Через десять хвилин Артему вкололи снодійне, і він заснув, а ми з Ірою поїхали.
«Суркіс запропонував Мілевському роботу в київському «Динамо» після лікування. Артем хоче працювати скаутом по нападниках»
— Суркіс з самого початку оплачував лікування?
— Ні, перші три дні, а це 70 тисяч гривень, оплатив я. У цій клініці це мінімальні вимоги щодо депозиту. Наступного дня я читаю у ЗМІ, що Алієв і Селезньов забили на сполох — Кент не бере слухавку, а вони хочуть допомогти.
Я набрав Селю: «Жека, з Артемом усе добре, він на реабілітації. Якщо ви хочете допомогти своєму другові, то не сурміть про це в пресі. Ось реквізити клініки, допомагайте мовчки». Але ніхто нічого так і не скинув.
Селезньов розповів про все Алієву. А Саша замість того, щоб скинутися вузьким колом грошима, і нікому про це не казати, зателефонував Ігорю Михайловичу [Суркісу] і попросив допомоги. А далі ви все знаєте.
— Як Артем прийшов до тями після снодійного?
— Наступного дня о 15:00 він прокинувся. Артем узагалі не розумів, де він і що з ним відбувається. Лікар вколов йому ще одну дозу снодійного і зателефонував мені та Ірі Ашкеназі, тому що ми були гарантами і договір був оформлений на моє ім’я. Лікар сказав: «Ситуація в Артема критична, в його організму дуже сильна інтоксикація від алкоголю, може бути летальний результат, його терміново потрібно вводити в штучну кому». Довелося приймати рішення самим, і ми дали добро.
— Скільки Артем пробув у комі?
— Досить багато — шість днів. Після цього Артем був уже в адекватному стані, ми спілкувалися щодня, він зідзвонювався по відеозв’язку зі своєю сім’єю.
— Хто, крім вас та Іри Ашкеназі, відвідував Артема в клініці?
— Алієв мінімум тричі на тиждень відвідував. Селя відвідував Артема вже в іншому рехабі. Також приходили Маша Єфросиніна, Денис Олійник. Повинен був приїхати Ярмоленко, але в Артема виявили ковід, а в Андрія була важлива гра і він не став ризикувати. Але Ярмоленко постійно дзвонив і питав, як у Артема справи.
Яна Суркіс мені зателефонувала: «Хочу приїхати Тьому провідати і новинами порадувати». Я її зустрів і відвіз у клініку.
— Якими новинами порадувала?
— Яна передала слова Ігоря Михайловича. Він запропонував Артему роботу в київському Динамо після лікування. Артем усміхнувся, це був дуже важливий момент для нього.
— Яку посаду йому запропонували?
— Поки що без конкретики. Але можу сказати точно: Артем працюватиме в «Динамо», це питання часу.
— Ну а ким він сам хоче працювати в «Динамо»?
— Скаутом по нападниках. Артем буде шукати нових Мілевських і розвивати їх, роблячи найкращими бомбардирами Динамо і УПЛ. Я впевнений, що у нього це вийде.
«Основне джерело доходу Мілевського сьогодні? Він заробляє з рекламних контрактів»
— Як Артем почувається зараз, тяги до алкоголю вже немає?
— Жодним чином. Зараз у Артема зовсім інше життя, яке наповнилося сенсом. Він щодня займається у спортзалі, грає у футбол, допомагає дитячим будинкам і ЗСУ, але особливо це не афішує. Також Артем займається розвитком nвіч і телеграм-каналів. Зараз підключилися рекламні спонсори, які пропонують контракти.
— Твіч, телеграм-канали і бренд одягу Мілі — це ваші спільні проєкти?
— Це наші спільні проєкти. Твіч-канал абсолютно випадково вийшло створити. Ми грали на PS в еFootball і тут мене осінило: «Навіщо витрачати час даремно. Давай створимо твіч-канал і будемо там стрімити». Як бачите, людям зайшло.
Потім ми запустили телеграм-канал, де вже отримали синю галочку. Зазначу, що Артем — перший в Україні футболіст, у якого є телеграм-канал із синьою галочкою.
Ще в Мілі є приватний телеграм-канал, де він особисто відповідає на повідомлення підписників. Ми зробили платну підписку в 5 доларів на місяць просто для фільтрації. Як виявилося, справжніх шанувальників Артема 90 осіб. Саме така кількість людей поки що підписалася.
— Яке у Мілевського зараз основне джерело доходу?
— Він заробляє з рекламних контрактів. На твічі всі донати йдуть на благодійність. Що стосується фірмового одягу TIMI 10, то дохід там невеликий, тому що ми не робили високу націнку. Ми запустили випуск мерчу в тестовому режимі, і він пройшов досить успішно. Зараз готуємо до випуску колекцію спортивних костюмів і футболок.
— Ви говорили, що всі ваші проєкти спільні. Як ви ділите доходи?
— Поки доходів немає, ділити нічого. Якщо будуть, то поділимо, це не проблема. Зараз ми тільки витрачаємо. Навіть коли зустрічаємося з підписниками приватного телеграм-каналу, то доводиться платити за оренду поля на стадіоні ім. Баннікова. Іноді в барах дивимося футбол і оплачуємо за всіх рахунок, у боулінг їздимо. Це все коштує грошей.
Плюс у нас дуже велика команда: вісім адмінів у телеграм-каналі та чотири модератори на твічі. Їм теж потрібно платити зарплату.
— Яка в них зарплата?
— Модератор на твічі заробляє 700 доларів на місяць, це три стріми на тиждень. Адміни в телеграмі отримують менше — 450 доларів.
— Що зараз із ютуб-каналом «Міля»? Права на нього належать Артему чи Панкову?
— Канал належав і належить Артему, всі логіни і паролі у нас на руках.
— Не плануєте відновити його діяльність?
— Плануємо, але всьому свій час. Ми й так багато всього зробили за короткий проміжок, усе одразу не встигаємо. Наступний наш крок — це ролик на ютуб-каналі «Міля».
— Зараз ви присутні на всіх відео Артема, а раніше це місце займав Панков. Що в них сталося?
— Чесно, я не вникав у їхню дружбу і не знаю, що там сталося. Мені це не цікаво. Знав би — сказав. У нас з Артемом усе життя особисті стосунки без компаній і гульок.
«Селя і з кулемета стріляв прицільно, і з автомата, і з пістолета. Моща. Справжній боєць»
— Бачив в інстаграмі, що нещодавно ви їздили з Мілевським і Селезньовим на Донбас. Розкажіть про це.
— Ця поїздка кардинально змінила наші погляди на життя. Жека запропонував разом поїхати на фронт, він уже не вперше туди їздить, ми погодилися. Ми приїхали о 5 ранку в Дніпро, Селя нас зустрів, ми тепло поспілкувалися, а наступного дня поїхали на передову. Ми перебували за 65 км від Донецька.
Перед тим як їхати, ми запитали в Жеки: «Там безпечно?». Він відповів: «Так, звичайно. Усе буде гаразд». Але коли ми були вже на місці, то зрозуміли, що прильоти тут кожні 300 метрів, і ризик загинути дуже великий. У будь-яку хвилину може прилетіти снаряд, касета або дрон, але місцеві вже звикли і живуть своїм звичайним життям. Бабусі катаються на велосипедах, чоловіки набирають у колодязях воду і вже не звертають уваги на звуки пострілів.
Після побаченого ми з Артемом більше почали цінувати життя і свободу, яку нам забезпечує ЗСУ, за що їм величезне спасибі.
— З військовими вдалося поспілкуватися?
— Так, ми тепло поговорили з 79-ю окремою десантно-штурмовою бригадою. Привезли кілька дронів на пробу, якщо хлопцям вони підійдуть, то будемо збори організовувати. Просто на твічі поки не збираються такі донати, які можуть допомогти військовим. На дітей вистачає, а на дрони замало буде.
Також ми були на полігоні, Селя показував свою майстерність у стрільбі.
— І як, добре стріляє?
— Відмінно! Він молодець. Жека і з кулемета стріляв прицільно, і з автомата, і з пістолета. Моща. Справжній боєць.
— А вам і Артему давали постріляти?
— Ні, ми грали з військовими у футбол і стріляли м’ячем по воротах. Грали команди Мілі проти Селі, і ми перемогли. Виходить, що Жека краще стріляє зі зброї, а Артем краще б’є по воротах.
— Яка була найбільша сума донату, зібрана на твічі за вечір?
— Близько 80 тисяч гривень. Це ми розігрували ексклюзивну футболку Артема з його автографом. Люди охоче донатили і хотіли взяти участь у конкурсі.
— На твічі вашим гостем часто буває Іра Морозюк. Яких ще запрошених зірок чекати?
— Жеку Селезньова обов’язково підключимо, коли він буде в Києві. Ярмоленка запросимо, коли в Андрія буде час.
— Як справи в Артема на особистому фронті, чи є дівчина?
— У Тьоми все чудово, у нього дуже багато красивих прихильниць, але поки він не поспішає з вибором. Зараз у нього інші цілі та пріоритети. Артем більше бере участь у розвитку медіабізнесу, ніж в особистому житті.
— Як ви познайомилися з Мілевським?
— Ми познайомилися з Артемом 2013 року в нічному клубі «Арена». У нас була компанія спільних знайомих і ми сиділи за сусідніми столиками. Так і зійшлися. Ми з ним дуже схожі — як Інь і Янь. Я оплачував за всіх своїх знайомих рахунки в ресторанах, і Артем так робив. Плюс у нас схожі інтереси — він любить красиве життя, і я люблю красиве життя.
Ми завжди класно проводили час разом, багато подорожували, купували дорогі машини, відвідували дорогі місця, добре вдягалися. Я тільки «Феррарі» не бив. (Сміється).
— За кого з відомих людей платив Мілевський у ресторанах?
— Історій багато. Дублікати банківських карт Артема були практично у всіх його друзів. Вони гуляли в клубах і Артем о другій годині ночі їхав додому, тому що вранці йому треба було йти на тренування «Динамо», а його друзі ходили з цією картою і оплачували кожен столик. Найбільший рахунок за вечір? Десь 15 тисяч доларів.
Ще знаю прикольну історію. Одного разу Артем у відпустці в нічному клубі Рима зустрів захисника Ліверпуля — норвежця Йона Арне Ріісе. Той його побачив і очманів: «Мілевський, це ти?!». — «Так, я». — «Оh my god». Коротше, вони до ранку гуділи в клубі.
— Чим ви займаєтеся, звідки гроші на красиве життя?
— Я один з акціонерів букмекерської контори в Іспанії.
«Астаф’єва просто хайпанула на Артемі. Ніхто не просив ніякого супу»
— Поліція приходила з обшуком у будинок, де живете ви з Мілевським. Розкажіть про це?
— Це пов’язано з колишнім власником цього будинку, який три роки тому виїхав до Іспанії. Я не знав, чим він займався, прочитав про це тільки в ухвалі, яку нам показали поліцейські. Як виявилося, він був замішаний в історії з наркотиками, зброєю і порнографією. Правоохоронці перелопатили весь будинок, але, слава Богу, нічого не знайшли.
— Цей будинок ви знімаєте в оренду чи він належить вам?
— Це будинок наших товаришів. Я дозволив їм в Іспанії пожити в моєму будинку, а вони нам у своєму будинку в Україні.
— Хочу запитати про відео, на якому п’яний Артем поруч із вами розігрує м’яч для підписників. Навіщо ви його опублікували? З моральної точки зору це здалося не дуже красивим вчинком, що ви показали свого друга в такому стані.
— Це відео стало поворотним моментом для реабілітації Артема. У той момент на мене полилося дуже багато критики. Але через тиждень після цього відео ми вже були в клініці. Воно позитивно подіяло.
— Тобто, ви його виклали і показали Артему: «Подивися, на кого ти схожий?».
— Ні, такої мети не було. Ми це відео знімали реально для благих цілей, і всі кошти пішли на благодійність. Але вийшло не так, як хотілося народу. Вже потім, коли я дивився це відео, то зрозумів, що потрібно бити на сполох і рятувати Артема.
— Так навіщо ви його виклали, якщо там видно, що Артем п’яний?
— А ви мене бачили на тому відео? Я був такий самий, як Артем, якщо не гірший, і в той момент не розумів своїх дій.
— А зараз ви п’єте?
— Ні, звісно. У нас з Артемом вдома немає алкоголю, тільки чаї, водичка, лимонад.
— Артем раніше говорив, що вдома не готує, а їсть тільки в кафе. В одному з ваших відео я бачив, що Міля вдома їсть борщ. Хто його приготував?
— Це готує моя улюблена матуся і передає нам, за що їй велике спасибі. Борщ, сало, картопелька, цибулька — все з села. Натуральні продукти!
— А ви з Артемом можете щось приготувати?
— Ми можемо відварити пельмені чи спагеті, м’ясо посмажити на мангалі. Але супи та борщі не готуємо.
— Пригадується ситуація, коли Артем просив у кафе в Даші Астаф’євої суп. Можете розповісти цю історію?
— Мене в той момент не було в Україні, але можу сказати, що Даша просто хайпанула на Артемі. Ніхто не просив ніякого супу. Тьома в інтерв’ю Волошину сказав, що прощає її і запропонував зустрітися, але вона ніяк не відреагувала — мовчить.
«Я пішов від своєї дівчини до Мілевського, коли він вийшов із клініки. Артему потрібна підтримка»
— З ким зараз Мілевський дружить, крім вас? Яке в нього коло спілкування?
— Можу точно сказати, що він у чудових стосунках із Ярмоленком, Даріо Срною. У нього є хороший друг Антон, який часто приїжджав у клініку, допомагав йому та підтримував. Просто Антон — не публічна людина і не афішує себе. Іра Ашкеназі — найкраща подруга Артема. Вона — корефан, щоб не перекрутили, що в них стосунки. Те ж саме стосується й Іри Морозюк, вона наша подруга.
— Іра Морозюк зараз вільна, не думали з нею замутити?
— Ірочка гідна кращого хлопця, тим більше, в мене є дівчина. (Сміється).
— А як Артем зі Срною зійшовся, адже Даріо працює в «Шахтарі» — принциповому супернику «Динамо»?
— Це ж не футбольне поле, де всі вороги. Подробиць не знаю, але вони у чудових стосунках — прекрасно спілкуються, іноді навіть зустрічаються. Також Артем дружить із Ракицьким.
— Це правда, що Мілевський спустив усі свої статки і зараз у нього нічого немає?
— Нічого подібного. Артем купував нерухомість у Білорусі й зараз її успішно здає. Також він допомагає батькам, які не переживають за свою пенсію. Фінансова подушка у нього є.
— Скільки вам і Артему потрібно грошей на один день, яку суму ви витрачаєте за добу?
— У нас практично ніяких витрат немає, тому що всі продукти нам пересилає моя мама з села. Алкоголь ми не п’ємо, по ресторанах не ходимо, хіба що нас кудись запросять бартером. Ми витрачаємо тільки на зарплату своїх співробітників.
— Ну а комуналка, будинок-то великий, двоповерховий?
— Комуналка виходить півтори тисячі гривень за місяць. У нас є свердловина і вода безкоштовна.
— А газ? Спробуй опалити таку площу…
— У нас електричні теплі підлоги і на другому поверсі я їх не вмикаю. Плюс охорона, вивезення сміття. Ну, десь три тисячі виходить. Пощастило, що будинок новенький, економний. А навесні-влітку садівника доведеться наймати — це ще плюс 12 тисяч гривень, чистка басейну — п’ять тисяч.
— Чому ви з Артемом живете разом, а не окремо?
— Я пішов до нього від своєї дівчини, коли він вийшов із клініки. Артему потрібна підтримка, йому не можна залишатися на самоті, тому що є ризик рецидиву. Я прийняв рішення бути поруч із ним і зайнятися його справами.
— Виходить, що ви розлучилися з дівчиною заради Артема?
— Так.
— Розкажіть під кінець нашої розмови якусь веселу історію, пов’язану з Артемом?
— Є історія з його знаменитим рюкзаком. У мене на вулиці Старонаводницькій є квартира, і Артем часто приходив туди в гості. Він постійно був із чорно-білим старим рюкзаком. Мені стало цікаво, що він там носить, і я його про це запитав. Артем відповів, що в рюкзаку документи, зарядка, павербанк.
Для такої кількості речей не потрібен рюкзак, і я йому подарував невелику, але стильну сумку Bottega Veneta за півтори тисячі євро. Проте наступного разу він знову прийшов до мене з цим довбаним рюкзаком.
Як з’ясувалося пізніше, у цьому рюкзаку Артем приносив повну пляшку віскі, а вранці виходив від мене з порожньою пляшкою. У тій сумці, що я подарував, пляшка просто не поміщалася. Я його спалив, коли почув дзвін порожньої пляшки. Ось така історія, водночас смішна та сумна.
Андрій Піскун
