Інколи працівники бажають змінити основне місце роботи, але залишитися працювати на старому місці за сумісництвом. Розбираємо найбільш врегульований із варіантів оформлення такої події.
За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 102-1 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП), сумісництвом вважають виконання працівником, окрім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця — фізособи. Тобто умова щодо сумісництва має бути визначена трудовим договором між роботодавцем та працівником.
Якщо йдеться про перехід працівника, який уже працює за основним місцем роботи на підприємстві, на умови роботи за сумісництвом, то виникає запитання, як правильно зробити такий перехід. Переоформлення трудових відносин з основного місця роботи на сумісництво, перехід працівника з основного місця роботи на сумісництво оформляють через звільнення за основним місцем роботи й укладення нового трудового договору про роботу за сумісництвом. Йдеться виключно про умови роботи у вільний від основної роботи час.
Для реалізації зміни основного місця роботи на сумісництво працівнику потрібно подати роботодавцеві за основним місцем роботи дві заяви:
1. заяву про звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) або заяву про звільнення за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП);
2. заяву про прийняття на роботу на умовах сумісництва.
Отже:
1. Найбільш врегульованим варіантом оформлення переходу працівника з основного місця роботи на умови роботи за сумісництвом є звільнення за основним місцем роботи та працевлаштування за сумісництвом.
2. При звільненні працівника слід виконати всі вимоги, передбачені КЗпП, у тому числі щодо повного розрахунку із ним, надання копії наказу про звільнення та внесення запису до трудової книжки.
3. Про прийняття працівника на умовах сумісництва за новим трудовим договором потрібно повідомити податковий орган. Відомості про звільнення працівника і прийняття на роботу відображаються у додатку Д5 до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.
4. Критично важливі підприємства також мають подавати оперативну інформацію про звільнення та прийняття працівника на роботу.
