Олексій Михайличенко: «У мене є впевненість, що «Динамо» стане чемпіоном України в цьому році»

Колишній головний тренер київського «Динамо» Олексій Михайличенко дав інтерв’ю YouTube-каналу «Динамівець». Пропонуємо вам деякі фрагменти цієї розмови.

Олексій Михайличенко: «У мене є впевненість, що «Динамо» стане чемпіоном України в цьому році»

Олексій Михайличенко

— Давайте розпочнемо наше інтерв’ю з питань про ваше особисте життя. Як виглядає ваш звичайний день сьогодні, чим ви взагалі займаєтесь?

— Читаю, дивлюсь телебачення, дивлюсь спорт, дивлюсь футбол, намагаюсь годину-дві ходити гуляти для того, щоб підтримувати себе в нормальному фізичному стані. Ну і риболовля — це моє хобі, яке я обожнюю. Але зараз не той час. Трошки почекає воно. Так, в принципі все.

— Чи часто ви згадуєте якісь моменти зі своєї футбольної кар’єри і який з них вам згадується більш за все?

— Ви знаєте, це не дуже часто трапляється, але бувають такі моменти, коли мої друзі мене налаштовують, щоб я ще раз щось пригадав чи переглянув. Дуже приємно, коли твої знайомі і друзі ще раз підкреслюють, як ти грав, що ти робив, що ти виграв. Це дуже приємно, але таке трапляється не дуже часто.

— А є якийсь такий окремий момент, який ви найчастіше згадуєте, або про який вам найчастіше нагадують друзі?

— Багато таких моментів. Тут і півфінал чемпіонату Європи з італійцями, і півфінал та фінал з італійцями з бразильцями на Олімпійських Іграх. 86-й рік дуже багато згадують, це дві дуже феєричні зустрічі з московським «Динамо». Так, є матчі, які не соромно подивитись. Це дуже важливо.

— А в тренерській кар’єрі є якийсь матч, який найбільше запам’ятався?

— Так, це і фінал Кубка України 2004 року, і Суперкубок України. І, мабуть, гра, яка відбулася напередодні Пасхи у Донецьку, коли ми обіграли «Шахтар» з рахунком 4:2 — вона була дуже цікава по своїй організації та тактиці. Як для мене. Не знаю, як для «Шахтаря», а для мене ця гра була дуже показова.

— Чи є у вас ще амбіції тренувати?

— Ну ви розумієте, це футбол, це моє життя, це моє повітря, це все для мене, тому я сподіваюсь, що я повернусь. В якій ролі, я ще не знаю, але я можу повернутися і як тренер, і як функціонер. Тому що футбол — це частина мене і я без нього не можу.

— Є зараз якийсь клуб, за яким ви спостерігаєте?

— Я зараз спостерігаю за всім чемпіонатом України. Мені дуже приємно, що «Динамо» повернулося на першу позицію. У мене є впевненість, що команда стане чемпіоном України в цьому році. Але і «Олександрія» показує дуже змістовну гру, і «Полісся», і «Карпати», і «Шахтар». Тому дуже цікаво спостерігати за українським футболом.

Так, мабуть, скажуть, що зараз не так багато гучних імен футболістів, але для мене дуже важливо, що ми у ці часи змогли зберегти наш український футбол. Це дуже-дуже важливо. Тому що якщо б ми припинили грати хоча б на рік, а я не кажу вже на два, то ми, мабуть, загубили б половину команд. Це 100%. І відновити потім це було б дуже-дуже складно. Я дуже вдячний тим президентам клубів, які вкладають гроші в наш футбол в такі часи і підтримують нас.

— А взагалі ви давно були на матчі з участю «Динамо»?

— Останній раз я був на стадіоні, коли в Глазго в кваліфікації цієї Ліги чемпіонів грали «Рейнджерс» та «Динамо». Я був як раз у Лондоні і тому приїхав на цю гру. Дуже вболівав. Я все-таки 10 років провів в «Динамо» 5 років — в «Рейнджерс». Першою командою в моєму житі завжди буде «Динамо», але другою є «Рейнджерс». І сама атмосфера, і самі люди в Шотландії, і сама країна — все це дуже мені нагадує Україну. Люди там дуже відкриті, дуже душевні, добрі. І мені було приємно ще раз відвідати Шотландію.

Я побачив гру «Динамо» з «Рейнджерс», та ще й наші перемогли, тому це для мене було, як бальзам на душу.

— Перейдемо до питань про вашу кар’єру тренера. Яким був мікроклімат в команді «Динамо» в той час, коли в ній перебував Жерсон Родрігес? Як гравці до нього ставились, чи не було конфліктів? І чому Родрігес і Кадар не вписувалися в плани Михайличенка?

— Я бачив що Родрігес, Кадар і в якійсь мірі навіть Гармаш не зовсім вписуються в мій план, в мій погляд на футбол, в мій погляд на команду. Тому вони пішли з команди.

Атмосфера була дуже важка. Я взяв команду в середині сезону, ми дуже добре провели збори в Туреччині. Але потім був ковід і все зруйнувалось вщент. Але все одно я дуже радий, тому що задачу, яку ми обговорювали з Ігорем Михайловичем (це друге місце для того, щоб грати в Лізі чемпіонів, та Кубок України), я виконав. Як це було зроблено, це інша справа, але той сезон був дуже тяжким. В основному, через ковід. Команда була, на мій погляд, дуже гарно підготовлена, але через ковід бувало навіть таке, коли ми взагалі не тренувались, або тренувались по одному, по два гравці. Це був дуже тяжкий такий період, але головне, що ми його пройшли.

— Хто з гравців яких ви тренували в «Динамо», не розкрив свій потенціал?

— У мій час було дуже багато гарних гравців. Я попрацював з Олександром Шовковським, з Белькевичем, Чернатом, Рінконом. Останній мені дуже подобався. Пам’ятаю, коли в нього закінчувався термін оренди в 2002 році, Ігор Михайлович мене питає: «То що, беремо його, чи відмовляємося», на що я відразу сказав: «Беріть обов’язково». І це не було моєю помилкою. І Белькевич, і Рінкон, і Хацкевич, і Шацьких були футболістами дуже гарного рівня. Я їм вдячний, що мені довелося з ними попрацювати.

А що стосується тих, кто міг показати більше, ніж показав, то знову ж таки, назву Рінкона: через два роки послі того, як я пішов, він став вже зовсім іншим Рінконом. Що з ним сталося, я не знаю. Кажуть, що коли приїхали інші бразильці та їх в команді стало троє, то це було вже забагато. В таких ситуаціях у них вже є своя команда, вони вже по-іношму себе поводять.

Мені здається, що і Белькевич, і Рінкон, і Хацкевич, і Шацьких, і Шовковський мали дуже гарні нагоди заграти за кордоном. Мабуть, тоді у Києві були такі часи, що можна було нікуди їхати.

— Чи підтримаєте ви відхід з «Динамо» Шепелєва на Андрієвського?

— Мені дуже прикро за цих гравців, тому що вони обидва дуже талановиті. Але просидіти на лаві запасних по шість років… Не знаю, яка в них була мотивація. Я буду дуже радий, якщо помиляюсь і вони заграють на своєму рівні, але, як на мене, вони загубили той спортивний ценз бути першими. Для них роль другого номеру була нормальною. А я такого не приймаю: гравець повинен завжди ставити перед собою дуже великі цілі, йти до них. А задовольнитися місцем запасних, та ще й на протязі дуже довгого періоду часу, — це не для мене. І тому мені здається, вони, мабуть, вибрали гроші перед футболом. Це на мій погляд. Я не засуджую їх.

— А коли ви їх тренували, ви з ними не розмовляли про це?

— Я завжди прагнув, щоб рамки основного складу були якомога ширше. Щоб кожний гравець до останньої хвилини сподівався, що він вийде на поле, щоб у нього не було думок, що він сьогодні грати не буде. Я намагався стимулювати всіх гравців, але не завжди це виходило.

— Чи пригадуєте ви якісь особливі моменти вашої роботи з Лобановським? Чи ви взяли щось з його тренерської філософії для своєї?

— Тут дуже важко сказати, що я взяв. Лобановського вперше я побачив в 17 років і потім працював з ним і як гравець, і як тренер. Його життєві позиції, його погляд на футбол, його бажання побачити не сьогоднішній футбол, а завтрашній, — все це для мене було важливим. Навчитися цьому неможливо: воно чи є, чи його нема. Але воно стимулює до ставлення психології першого місця, психології чемпіонства та психологіх бути кращим і подивитися трошки вперед. Для мене це і є Валерій Васильович Лобановський.

— Якби Лобановський працював в наші часи, він теж був би топ-тренером?

— Я на 100 відостків в цьому впевнений. Сказати, що Лобановський в 75-му, 86-му, 99-му роках був однаковий, не можна. Це було на моїх очах, я все це бачив. Окрім 75-го року, то вже Олег Володимирович Блохін може сказати краще. Але в 86-й і в 99-му Лобановський був однаковий лише в тому, що він хотів зазирнути в завтрашній час, в завтрашній день. Тому він змінювався.

— Чи слідкуєте ви за нинішнім «Динамо»?

— Звісно. Я дивлюся всі матчі чемпіонату. Я дуже радий, що «Динамо» зараз на першому місці. І дуже радий, що з’являється багато дуже цікавих команд — «Полісся», «Карпати», «Олександрія». Ну, і «Динамо» і «Шахтар», як завжди, на своєму місці. Це дуже гарно. І чемпіонат наш зараз доволі цікавий, в ньому немає прохідних матчів. Це мене налаштовує на оптимістичний лад.

— А як вам матч «Динамо» з «Галатасараєм» (3:3) в Лізі Європи?

— Грати взимку для нас завжди було дуже складно. І психологічно, і фізично. Тому мені дуже приємно, що все-таки є у «Динамо» перший заліковий бал в цій Лізі Європи. Це важливо не тільки для «Динамо», а для всієї України. Та ще й три м’ячі забили. І Андрій Ярмоленко молодець, дуже гарно зіграв.

— Чи є якийсь матч «Динамо» цього сезону, який більш за всі інші став для вас емоційним?

— Це вже згадана гра з «Рейнджерс» у кваліфікації Ліги чемпіонів в Глазго. Вона вийшла дуже важкою, емоційною і біла виграна в хорошому стилі.

— Чи є зараз якийсь гравець «Динамо», який міг би зробити крок вперед, перейти в кращу лігу, в більш сильніший чемпіонат?

— Я слідкував за «Динамо U-19», «Динамо U-21», і бачив, як починали молоді динімівці. Завжди казав, що Бражко повинен заграти, що в нього є цей хист і цей талант. Від нього самого буде залежати, наскільки він зможе все це реалізувати. Йому ще прогресувати та прогресувати. Але він, мені здається, на вірному шляху, і з нього буде дуже гарний гравець. Я йому цього дуже сильно бажаю.

— Зараз нібито «Борнмут» цікавиться Бражко. Чи бачите ви його в англійській Прем’єр-лізі, чи підходить йому цей чемпіонат?

— Йому там буде важко, але я вважаю, що він там не загубиться.

— Якби Ігор Суркіс або Олександр Шовковський зараз зателефонували до вас і попрохали якусь пораду чи допомогу, що б ви відповіли?

— Я завжди відкритий. У нас гарні стосунки з Шовковським. Точно також ми спілкувалися з Ігорем Михайловичем. І якщо будуть якісь питання, я, звісно, відповім. Але давати якісь поради, не знаходячись всередині клубу чи всередині команди, неможливо. Треба бачити всю ситуацію, щоб розуміти, як її можна змінити, покращити.

Але це футбол, і спілкування завжди є. Друге питання, ти будеш приймати щось, чи ні, але спілкування завжди допомагає навіть просто подивитися з іншого боку на свою працю, на команду, на того чи іншого гравця.

Текстове розшифрування — Dynamo.kiev.ua, при використанні матеріалу гіперпосилання є обов’язковим!

Новини Рівне