Півзахисник київського «Динамо» Олександр Караваєв поділився враженнями від перших днів роботи на зборі у Туреччині у рамках підготовки до другої частини сезону.
Олександр Караваєв
— Як почуваєтеся після перших тренувань на зборах? Схоже, настрій хороший?
— Так, все супер. Вже пройшло перші два дні, звісно, вони важкуваті, бо до цього ми відпочивали. Зараз почались навантаження, плюс сьогодні зранку були тести. Я розумію, що це треба, тому потрібно просто перетерпіти та прийняти, тому що це потім протягом другої частини сезону буде для нас плюсом. А хороший настрій, тому що ми вже два дні тренуємося, і два дні виграє наша команда. (Посміхається).
— Чи за ці два дні помітили якусь відмінність від попередніх зборів, адже це далеко не перші зимові збори з «Динамо» для вас. Цього разу підготовка вперше вийде розтягнутою на півтора місяця?
— Відрізняється те, що цього разу ми рано зібралися. Так склалася ситуація, що у нас ще є дві офіційні гри у Лізі Європи у січні, і це трішки незвично. А щодо навантаження, нічого особливого, воно таке, яке й має бути в перші дні, поступово, потроху збільшується.
— Ви зіграли мінітурнір за участі чотирьох команд і перемогли, тому кажете, що у вас хороший настрій. А як настрій в загалом команди? У тих, хто програє, він не дуже приємний?
— Такі змагання додають трішки емоцій на тренуванні, а загалом настрій робочий, тому що всі розуміють, є час, коли ти відпочиваєш, а є час, коли вже треба працювати, причому плідно працювати, виконувати усі завдання, плюс функціонально себе підіймати на вищий рівень, щоб потім в офіційних іграх фізичний стан був дуже-дуже сильний.
— Збори триватимуть півтора місяця, як рідні переносять такі довгі розлуки? Як комунікуєте, що робите, щоб почуватися ближчими?
— У такі періоди завжди важко, тому що ти далеко від дому. Тим паче, коли в нашій країні війна, й наші міста бомблять, звісно, кожного дня ми дуже сильно переживаємо, бо здалеку нічим не можемо допомогти. Звісно, хочеться, щоб сім’я теж поїхала за кордон, але діти навчаються, і просто їхати, аби кудись теж не хочеться.
Звісно, щодня по кілька разів спілкуємося по відео, більш-менш заспокоююся, коли бачу, що з сім’єю все в порядку. Якщо у нас будуть вихідні, хочеться, щоб сім’я приїхала, щоб ми могли хоча б декілька днів разом побути.
— Поки що у вас по два тренування щодня, чи вистачає часу на щось інше? Чим займаєтеся в готелі?
— Відновленням. Між тренуваннями — це сон, щоб відпочити, тому що, коли ти спиш, організм найкраще відновлюється. Тому потрібно цьому приділяти дуже багато часу. Тож відновлення і спілкування з сім’єю. Більше ні на що не вистачає часу.
