Боєць «Бурий».
Микола із Сарненщини — боєць 104 бригади Сил тероборони ЗСУ. Військовослужбовець з позивним «Бурий» виконував бойові завдання на Донеччині та Харківщині у складі батальйону «Поліські вовки». Нині продовжує полювання на ворожі цілі на іншому напрямку фронту. Про мотивацію та бойовий шлях розповідає в бригадній рубриці «Обличчя перемоги».
«Ворог підлаштовується, змінює тактику»
— Чого «Бурий»? Бо дуже запальним був, — так пояснює свій позивний Микола. Свій перший бойовий досвід він отримав ще в 2015 році. Тоді він служив артилеристом. Тепер, під час повномасштабної війни, став зенітником і знищує ворожі «шахеди».
— Ця війна дуже динамічна і потрібно постійно перелаштовуватися. Зараз працюю по «шахедах». На Донеччині, під час першої ротації, більше на «Зали» і «Ланцети» полювали. Щоразу робити це все складніше, бо ворог підлаштовується, змінює тактику, — розповідає «Бурий».
Воїн переконаний, що хай би як не було складно, однак кожному треба робити свою роботу, бо ворог ні перед чим не зупиниться.
— Сім'ю, родину треба захищати. І краще робити це заздалегідь, на відстані, а не зупиняти вже у своєму дворі. Он якої вони біди під Києвом наробили, та й не тільки під Києвом. Там не перебирали військові чи цивільні — мучили й вбивали всіх. Тож, я не можу допустити, щоб вони дісталися мого двору, — пояснює боєць свою мотивацію служити у війську.
Боєць «Бурий».Фото: 104 окрема бригада Сил ТрО
«Заступивши на позицію, ти відчуваєш себе власником цієї землі»
Каже, що найважче на війні — це пережити розлуку з сім’єю, але водночас вони є й стимулом робити свою справу ще краще і долати свої страхи.
— Страх завжди є. Тут, на війні, не зустрічав ще такого чоловіка, який говорить, що нема страху. Найважче його долати, коли йдеш на позицію — це для мене найстрашніше. А як тільки зайшов, то все. Ти відчуваєш себе там, як то кажуть, власником цієї землі. Ти вже знаєш, що маєш обороняти позицію. Там боязнь десь дівається, — каже Микола.
За проведені на війні роки чоловік побачив чимало. І йому не раз доводилось допомагати молодим побратимам бороти страх: «Доводилося і зупиняти, і мотивувати хлопців. Якось молодий хлопчина після прильоту біля нашої позиції в паніці хотів схопитися і бігти, я його зупинив і сказав, щоб дивився на мене і тримався поряд. Не можна бігти, бо ж там вже чатують ворожі дрони й шукають рух. Потім все, все вже наладилось і він став гарним воїном».
«Бурий» вірить в перемогу України та продовжує робити все, аби пришвидшити її.
