Сьогодні Рівне попрощалося із двома захисниками – Володимиром Россінським та Василем Пацелюком, які віддали життя у боротьбі з ворогом…
Про це повідомили в Рівненській міській раді.
Володимир Россінський народився 26 липня 1982 року в Рівному в сім’ї викладачів. Наймолодший з трьох братів, Володя продовжив справу батьків. З відзнакою закінчив Національний університет водного господарства та природокористування за спеціальністю «Водні ресурси», вступив до аспірантури. У 2013 році захисти кандидатську дисертацію за спеціальністю «Технологія водоочищення». Працював на різних посадах у рідному виші у Рівному, а в 2015 році був направлений у докторантуру в КПІ.
«Надзвичайно розумний, начитаний Володя – автор 80 наукових праць, 11 наукових розробок – патентів. У 2020 році пішов працювати на Нову пошту. Саме тут і отримав повістку у серпні 2022 року. Це питання якось навіть не обговорювалось – Володя відразу вирішив, що піде служити. За плечима мав військові кафедру, тож спершу його направили на навчання в Академію сухопутних військ. А вже далі — на передову,» — розповідає брат Героя Роман.
Володимир був близький із братами, підтримував племінників, був справжнім другом для кожного з них. Та намагався не розповідати багато про свої військові будні.
На жаль, 28 травня 2024 року 41-річний старший лейтенант Володимир Россінський, відданий військовій присязі на вірність народові України, загинув у бою на Донецькому напрямку…
Василь Пацелюк народився 9 травня 1977 року в Рівному. Закінчив Національний університет водного господарства та природокористування за спеціальністю «Інженер-гідротехнік», закінчив військові кафедру, отримавши лейтенантське звання. Василь присвятив себе роботі у галузі будівництва, разом із дружиною ростили трьох діток – 11-річного сина та донечок 13 та 3,5 років.
«Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, Василь казав, що не буде ховатися чи відмовлятися, аби стати на захист. Говорив, що піде, якщо його покличуть. Прийшов час оновлювати дані у ТЦК, його запитали, чи він принесе документи на відстрочку, оскільки є багатодітним батьком, чи готовий йти служити? Він сказав, що готовий служити… Це було його рішення, яке ми прийняли повагою,» — розповідає дружина Героя Оксана.
Як випускника військової кафедри, Василя направили на навчання у військову академію в Одесі, а потім була служба на Миколаївщині, Херсонщині…
«За півтора роки служби Василь опинився на Покровському напрямку. Хоча спершу нас переконували, що він на нулі не служитиме. Та й він сам не розповідав, де він, намагався нас не хвилювати. Навіть не сказав, що отримав контузію, що страшенно мучився від головного болю, від високого тиску… Він все тримав у собі. Важко пережив смерть батька, яка сталася пів року тому, після того у нього скрізь по кишеням були ліки. Але нам не говорив, що йому погано, казав що то про всяк випадок…» — продовжує Оксана.
На короткий лікарняний після отриманих осколкових поранень Василь приїхав додому. Побратими, з якими став дуже близький, чекали його повернення, часто телефонували. На жаль, не завжди із гарними новинами. Дуже добрий, відповідальний, неконфліктний Василь боляче сприймав новини про загибель побратимів…
«Він сказав, що хоче побути сам перед поверненням до хлопців, і поїхав у Гощу. Напевне, не хотів, щоб ми бачили, як мучиться від болю…» — пригадує дружина.
На жаль, отримані травми дали про себе знати – 3 липня 2024 року 47-річний старший лейтенант Василь Пацелюк помер…
Поховають Героїв на кладовищі «Нове»…
