Мартін Дітзе — німець, який всім серцем любить Україну. Пропагандист української культури та ідентичності у Німеччині. Окрім своєї роботи у сфері IT Мартін також є хормайст українського церковного хору у Гамбурзі та великим прихильником українського футболу.
Коли стало відомо, що «Динамо» буде проводити свої матчі у рідному для Мартіна місці Гамбурзі, то він просто не міг бути не купити абонемент на всі домашні поєдинки киян у Лізі Європи.
Мартін Дітзе
— Як приймають «Динамо» (Київ) у Гамбурзі?
— Не особливо. На матчі проти «Вікторії» було 4 тисячі глядачів. Більшість із них були українці — біженці та діаспора. Друга половина це фанати місцевого клубу «Гамбург». Вони підтримують «Динамо», але не так багато знають про український клуб.
Перед матчем я спілкувався із ними. Там було один-два чоловіки, які знали українських гравців. Для них був кайф піти на матч єврокубків, бо міжнародні матчі у місті не часто.
— Чому на «Шахтар» приходило вболівальників більше?
— Вивіска Ліги чемпіонів. Стадіон був більш-менш повний. Звичайно, коли була «Барселона», то глядачів було більше. На інших суперників приходило вже менше вболівальників. Коли «гірники» грали в Лізі Європи, то стадіон був не зовсім повний.
Зараз ситуація напряму пов’язана із грою та результатами «Динамо». Якщо на перший матч проти «Лаціо» прийшло достатньо вболівальників, бо статус суперника був серйозним та були очікування, то вже далі кількість глядачів ставала менше, бо суперники були не такі відомі та вже від киян не чекали успіху.
— В чому причина, що люди не ходять на Лігу Європи?
— Людям цікаво, які суперники приїдуть. Минулого сезону «Барселона» та «Порту» приїздили. Це цікаві команди із впізнаванністю у Європі. Коли приїздить «Вікторія» чи «Ференцварош», то це посередні клуби, які просто не цікаві нейтральному вболівальнику.
— Коли стало відомо, що «Динамо» буде грати свої матчі у Гамбурзі, то місцеві вболівальники почали висловлювати невдоволення. В чому була причина?
— Фанати «Гамбурга» публікували ідею, що вони не підтримують матчі «Динамо», бо є історії із вболівальниками киян у плані расизму. Раніше були матчі проти «Челсі» та «Шахтаря», коли були прояви расизму. Такі фанати бувають у кожному клубі. Німецьким вболівальникам не подобалося, що клуб не реагував, не пояснював свою позицію.
У Німеччині теж були проблеми зі своїми фанатами. Ліга реагувала. Вони почали із ними боротися. Є покарання. Всюди є камери. Ідентифікують людину та вона вже не може приходити на стадіон. Німецькі фанати не дуже розуміють, в якому стані футбол в Україні, як все працює.
— Скільки у Гамбурзі живе українців?
— Разом із біженцями десь 40 тисячі. У кожного є свої проблеми. Я знаю тут різних людей. Не всі цікавляться футболом.
— Яка цінова політика на квитки?
— Ліберальна. Для німців ціни хороші, дешеві. Для українців, які не працюють та живуть як біженці, — недешеві.
Я заплатив 100 євро за 4 матчі на центральній трибуні.
— На вашу думку, в чому проблема невдач «Динамо» у Лізі Європи?
— Рівень футболу в Україні зараз не дуже високий. Гравці «Динамо» не звикли до Ліги Європи та грати двічі на тиждень. Плюс важкі переїзди. Дуже багато помилок у простих ситуаціях, коли втрачали м’яч на рівному місці. Я не дуже зрозумів тактику у 3 центральні оборонці, яка була у грі проти «Вікторії». Було багато простору на флангах.
Я не очікував таких результатів, бо бачив по телевізору матчі кваліфікації Ліги чемпіонів. Кияни там грали набагато сильніше. Я не розумію, чому проти слабших опонентів кияни грають так невдало. Це є однією із причиною, чому люди не йдуть на стадіон. На грі проти «Вікторії» було 4 тисячі глядачів.
— Як атмосфера на стадіоні?
— Звичайно, що діаспора та біженці не створять атмосфери підтримки. Зі зрозумілих причин у «Динамо» відсутні фанати, які могли голосно підтримувати свою команду. Всю атмосферу створюють ультрас суперників, які вболівають за свою команду.
— Хто із гравців нинішнього складу «Динамо» вам імпонує найбільше?
— Звичайно, що Микола Шапаренко. Мені завжди імпонували креативні гравці середини поля.
— Ви були на матчах «Динамо» 10−20 років тому у Києві. Поділіться спогадати про ті ігри?
— Це була дуже гарна атмосфера. Коли йдеш від Майдану до стадіону, то дуже багато людей, які продають фейкові футболки, атрибутику, насіння. Просто не завжди був повний, але була гарна атмосфера. Були цікаві матчі. Кожного разу, коли я Києві, то йдуть на гру «Динамо». Запам’яталися ігри проти «Металіста», «Чорноморця».
Тоді команда у киян була сильна. Були легенди на полі. Класний склад — Олександр Шовковський, Олег Гусєв, Сергій Ребров, Артем Мілевський.
— Звідки ви знаєте українську мову та звідки у вас любов до України?
— Мові я вчився в Україні. Моя дружина із Тернополя. Вона викладачка української мови. Ми вирішили перейти на українську. Я трохи знав мову, бо вчився у католицькому університеті у Львові. Але рівень був не дуже високий. Завдяки Наталії вільно розмовляю українською.
Перед війною мінімум один раз у рік приїздив в Україну на декілька тижнів. Українську культуру та музику люблю. Маю передачу на одному німецькому каналі програму де розповідаю про український рок. Від фольку до панку. Страшно люблю Львів. Я закохався у це місце.
Сергій ТИЩЕНКО
