Екс-власник “Дельта банку” Микола Лагун та інші посадовці фінансової установи вчергове вийшли сухими з води. Господарський суд Києва відмовився стягувати з них 23 млрд грн. за позовом Фонду гарантування вкладів фізосіб, які є збитками держави від незаконних схем Лагуна і підлеглих. Це вже друга спроба поховати цей позов судом першої інстанції. Проте рішення не є остаточним і, найімовірніше, буде змінено в апеляційній та касаційній інстанціях.
Майже 10 років минуло з часу, як була виведена з ринку одна з найбільших фінансово-кредитних установ України – “Дельта банк” Миколи Лагуна. За масштабами завданих державі збитків — це другий банк після “Приватбанку” Коломойського, який роздавав кредити повʼязаним особам, підробляв звітність, виводив за кордон гроші рефінансування Нацбанку – і при цьому ледь не до останнього подиху викачував гроші на депозити з простих вкладників. Загальну суму збитків, які Лагун та його менеджмент, на думку позивачів від Нацбанку, державних Ощадбанку і Укрексімбанку, ФГФВО завдали під час керування банком – сягає $1.2-1.4 млрд. Окремі епізоди діяльності Лагуна та його підлеглих суди розглядають в рамках кримінальних справ, за якими фігурантам загрожують терміни ув’язнення від 7 до 12 років. Тільки для стислого опису основних злочинних схем привласнення коштів знадобиться кілька десятків сторінок тексту. За одним із епізодів – про незаконне виведення з установи понад $76 млн. – Лагуна оголосив в розшук Шевченківський райсуд Києва.
Утім, довго шукати екс-банкіра немає сенсу: він проживає у Відні, про що відкрито говорить, зʼявляючись особисто по відеозвʼязку під час засідань у справі про власне банкрутство як фізичної особи. За декілька місяців до оголошення в розшук, Лагун через адвокатів в Україні ініціював цю справу, аби списати з себе борги як малозабезпеченому громадянину і спокійно продовжувати жити у Австрії. А можливо навіть розпочати публічний бізнес, що потребуватиме бездоганної репутації. Боргів Лагун визнав приблизно на 7 млрд грн, з яких шість запропонував суду списати через поганий фінансовий стан. На погашення залишку екс-банкір готовий відправляти частину своєї австрійської “зарплати” – погашення займе сотні тисяч місяців.
Та чи насправді це всі статки Лагуна? Загальновідомо, що в Україні і досі працюють компанії, записані на його сестру Антоніну, юристку Ганну Гуцалюк, екс-директора департаменту правового забезпечення Дениса Тарасюка. Це переважно агрофірми та компанії зі здачі нерухомості в оренду. Наприклад, Гуцалюк і Тарасюк разом заснували діючу нині ТОВ “Агро Грін Менеджмент” (45151539) (її бенефіціаром є британська PE Investments Limited). В такому ж тандемі Тарасюк з Гуцалюк заснували ТОВ “Бірайт Адвокасі” – адвокатську компанію, чиї юристи представляють Лагуна та його фірми у судових спорах в Україні. На Гуцалюк записано і низку інших аграрних компаній – ТОВ “Олл Грін” (44910517) та ТОВ “Агрієн” (45077686) — обидві через кіпрську Ecovel Limited. Також ця кіпрська компанія заснувала в Україні ТОВ “Рідс” (42879774). Інший аграрний досвід Гуцалюк має з ТОВ “Феррара-Агро” і “Феррара Груп” – це компанії батька її дитини Олександра Романовського. Цілком можливо, що аграрні активи – це по факту бізнес Лагуна, який переоформлений на Гуцалюк.
Тарасюк єдиний серед фігурантів позову ФГФВО, хто не виїхав з України і чиї активи можуть бути вилучені для покриття вимог Фонду.
Крім того, низкою обʼєктів Лагун досі володіє в Криму. Отож, на думку Нацбанку і Фонду гарантування вкладів, з Лагуна ще є що стягнути, щойно міжнародні детективи виявлять більше активів за кордоном або на території України.
Збитки на 23 млрд грн
Один із найбільших позовів щодо збитків, завданих Лагуном державі, ще в 2021 році вперше заявив Фонд гарантування вкладів фізосіб на суму близько 23 млрд грн. Суму збитків Фонд розрахував, коли не зміг продати “сміттєві” права вимоги до фіктивних компаній, повʼязаних із Лагуном і його оточенням, які взяли в борг кошти у “Дельта банку” до його банкрутства. Окрім самого Лагуна, який був головою Спостережної ради, до відповідачів у цій справі відносяться члени СР Валентин Засуха, Ярослав Порохняк, Антоніна Лагун, голова ради директорів Олена Попова, її заступники в кредитному комітеті Віталій Масюра, Марцін Фіглус, уже згаданий Денис Тарасюк.
Коротко аргументи Фонду зводяться до наступного: кредитний комітет і спостережна рада знали, що “Дельта банк” видає фіктивні кредити спорідненим з Лагуном компаніям, фактично виводячи кошти з фінустанови за кордон. За більшістю позик заставою було ефемерне “право на отримання грошових коштів” від інших повʼязаних з Лагуном осіб, тобто повертати кредити ніхто не збирався. Сума виданих за такою схемою коштів сягала 7 млрд гривень, що в доларовому еквіваленті складало майже 1 млрд доларів. Договори застави майнових прав були підписані з одними і тими ж оффшорними компаніями, які також повʼязані із Лагуном – SILISTEN TRADING LIMITED, MARFORD FINANCE LIMITED, RONWAY TRADING LIMITED, J AMICO FINANCE LIMITED, BELEVON HOLDINGS LIMITED. Крім того, “Дельта банк” поручився за договором поруки за зобовʼязаннями BANBURY MANAGEMENT LIMITED у банку Bank Frick & Co AG. І коли оффшорка (ймовірно, контрольовано) не розрахувалась за боргами – ці кошти списалися з рахунку “Дельти”. Розмір покритої гарантії становив $116 млн.
За даними Фонду гарантування та згідно з висновками аудиторської компанії «ЕРНСТ енд ЯНГ», видаючи такі кредити і підписуючи такі договори поруки, банк порушив не лише чинне законодавство, але й навіть внутрішні правила, не визначивши належним чином реальний фінансовий стан позичальників.
“Таким чином, AT «ДЕЛЬТА БАНК» в особі керівництва та членів комітетів в період з 2012-2015 років здійснювало абсолютно економічно невиправдану ризикову діяльність проведення активних операцій кредитування позичальників-юридичних осіб, з надмірною концентрацією (спільна адреса засновників, пільгові умови кредитування (низька відсоткова ставка; відстрочення сплати процентів по кредиту; постійна пролонгація строків поверне- основного боргу), подібність предметів забезпечення, відсутність належних та ліквідних (необоротних) активів для погашення залучених кредитних коштів), без належного забезпечення, а також в інтересах власників істотної участі Банку, що свідчить про схемність (штучність) таких операцій, єдиною метою яких було перекриття раніше виданих кредитних коштів (так зване, перекредитування), а також подальше виведення коштів через банки- нерезиденти, що не мало на меті отримання прибутку”, — йдеться в рішенні суду.
Коли Нацбанк вивів “Дельту” з ринку, Фонд гарантування спробував продати так звані “застави”. Адже щоб видати кредити, Лагун залучив з ринку депозити і – звісно ж – не повернув, кошти вкладникам довелось повертати ФГВФО за рахунок держбюджету, тобто платників податків. Тож Фонд мав хоч щось отримати в якості компенсації. З 23 млрд грн. “повітряних” застав вдалось виручити заледве 0,1% – близько 21 млн грн. Це хтось із відчайдухів-авантюристів спробує стягнути з мильних бульбашок Лагуна хоча б ці кошти. Відтак решту грошей Фонд визначив як прямий збиток державі.
Судовий пінг-понг
Коли Фонд вперше подав позов до Господарського суду м. Києва, той просто “завернув” справу, залишивши заяву без розгляду. Як сказано в рішенні апеляційної інстанції, це було зроблено в звʼязку з тим, що “заявлені позовні вимоги мають різні підстави виникнення та різні кола фактичних обставин спору та доказів, оцінка яких суттєво утруднить вирішення спору, а сумісний розгляд в межах однієї справи перешкоджатиме зʼясуванню дійсних прав і взаємовідносин сторін і не дозволить розглянути спір у визначені процесуальним законом строки”. Інакше кажучи, “якась дуже складна і заплутана справа, давайте не будемо розглядати”. Хоча фабула проста: є члени кредитного комітету, є рішення про видачу кредитів під “бульбашкові” застави, є збитки, завдані банку, а потім – державі, яка взяла банк під опіку і виплатила гроші його вкладникам. Куди простіше?
Північний апеляційний господарський суд погодився, що на першій інстанції суддя недопрацював і постановив таки розглядати справу – і повернув позов до Господарського суду Києва. Постановою Верховного Суду від 18.08.2023 у справі №910/21280/21 постанову Північного апеляційного господарського суду залишено без змін; касаційні скарги відповідачів у справі без задоволення.
І от рішенням від 31 липня 2024 року цей Господарський суд Києва постановив повністю відмовити у задоволенні позову ФГВФО: мовляв, не надано достатньо доказів і розрахунок збитків на 23 млрд грн., договори оффшорам були забезпечені, тож це проблема Фонду, що він не зміг продати застави “подорожче”. Посадові особи банку, мовляв, діяли виключно йому на користь, а повʼязаність фірм, яким видавались кредити, з цими посадовими особами – це ледь не вигадки. Тож, Господарському суду Києва вчергове забракло чи то кваліфікації, чи то бажання розглядати справу щодо завданих державі багатомільярдних збитків.
Небезпечний прецедент
Оскільки йдеться про рішення першої інстанції, його не можна вважати катастрофою. Адже Фонд, очевидно, подаватиме апеляцію, а до такої крупної суми боргу перед державним бюджетом в умовах війни і постійного дефіциту коштів для фінансування армії – увага буде прикута неабияка. Утім, сам факт винесення такого рішення за надуманими підставами, попереднє потурання з боку судді затягуванню розгляду з боку адвокатів відповідачів, а також неквапливість у розгляді інших справ щодо зловживань Миколи Лагуна та його оточення в “Дельта банку” (чому, наприклад, досі нічого не відомо про запит про екстрадицію з Відня?) наводить на сумні думки про домовленості, які екс-банкір міг досягнути. Нехтування державними інтересами суддів мало б давно привернути увагу антикорупційних органів.
19 серпня цей же Господарський суд м. Києва розглядатиме по суті питання про порушення справи щодо банкруства Лагуна як фізособи. Інструмент, призначений для фінансового очищення і стабілізації людей в складних життєвих обставинах може бути цинічно використаний одним із найбагатших банкірів 2000-х задля списання наслідків свого “господарювання”. У той час, коли військо потребує щодня нової техніки, амуніції, снарядів – Україна фактично відмовляється від $1,2-1,4 млрд, розшук і конфіскація яких будуть неможливими в разі задоволення цього позову. Це небезпечний шлях, який Лагун торує і для інших “підприємців”, які раніше пограбували бюджет і звичайних громадян, а тепер лише чекають на прецедент, щоб очиститися і почати нове життя.
