Після «Динамо» Артем Бєсєдін став чемпіоном Казахстану та володарем Кубка Кіпру. Чим живе зараз легенда? Які плани та сподівання в колишнього форварда збірної України? Про це він розповів в інтерв’ю «Збірна».
Артем Бєсєдін. Фото: В. Раснер
«Намагаюся не пропускати матчі «Динамо» та збірної«
— Артеме, ти пропустив уже два матчі своєї команди у чемпіонаті.
— Отримав травму, але на щастя вона виявилася несерйозною. Я вже приступив до бігової роботи, так що до наступного туру маю бути в строю.
— Виступаючи в Казахстані, встигаєш стежити за «Динамо» та збірною України?
— Звісно. Намагаюся не пропускати матчі за участю цих команд.
— Як тобі нинішнє «Динамо»?
— Кияни зараз на ходу. Команда грає легко, навіть незважаючи на нічию в останньому матчі з «Рухом». «Динамо» добре укріпилося за рахунок українців. Непогано вписалися в командну гру Владислав Кабаєв трохи раніше, а зараз Олександр Піхальонок, Максим Брагару, багато хто з динамівців викликається у різні збірні. Видно, що в команді є ідея. Плюс є досвідчені футболісти, такі як Андрій Ярмоленко, Віталій Буяльський. Колектив зараз показує результат багато в чому завдяки тренерському штабу. Так, трохи не вистачило для того, щоб пробитися до групового раунду Ліги чемпіонів, але й у Лізі Європи у «Динамо» суперники дуже сильні. Цікаво буде восени подивитися на команду. Вболівальники зачекалися від біло-синіх гучних перемог. Вірю, що все вийде.
— Назви трьох на даний момент ключових виконавців «Динамо»?
— За атмосферу, командний дух, гадаю, відповідає Ярмоленко, легенда клубу, який пограв на серйозному рівні в Європі. Микола Шапаренко задає темп гри «Динамо» у центрі поля. Звичайно, авторитетом є і Віталій Буяльський, на рахунку якого понад двісті поєдинків в основі киян. Я вже назвав Олександра Піхальонка. Цей футболіст класно бачить поле та може віддати ювелірну передачу.
— З ким із динамівців найчастіше спілкуєшся?
— Взимку, коли я вже виступав у Казахстані на турецьких зборах кілька разів приїжджав до «Динамо» у гості, наші команди були недалеко одна від одної. А так підтримую зв’язок із Владиславом Кабаєвим, Олександром Андрієвським.
«Це було наше спільне з «Динамо» рішення«
— З «Динамо» ти пішов у статусі вільного агента. Сам не хотів залишатися чи це було спільне рішення із клубом?
— Це було наше спільне рішення. Ми добре розійшлися. Ігор Михайлович Суркіс був не проти, щоб я залишився в «Динамо», але водночас президент увійшов у моє становище, за що йому велике спасибі. Хотілося більше спокою для моєї багатодітної родини.
— Перед тим, як виїхати до Казахстану, ти виступав на правах оренди за кіпрську Омонію, щоправда, недовго…
— Мені подобалося на Кіпрі, і рівень місцевого футболу на гідному рівні. Я міг там залишитися, але, на жаль, перед фінальним матчем Кубка країни я отримав травму, тож довелося повертатися до Києва.
— Ти згадав про Шапаренка. До нього є інтерес із боку європейських клубів. На твій погляд, у якому чемпіонаті цей півзахисник був би як риба у воді?
— Вважаю, що в іспанському чемпіонаті. Комбінаційний футбол, швидкі контратаки — це його стихія. У Англії та Німеччині більш силовий футбол, а в Італії, гравці діють дуже щільно, організовано. Вибирати, звісно, Шапаренку, але знову ж таки, гадаю, Ла Ліга припала б Миколі до душі (посміхається).
— В атаці у киян зараз непогано виглядає Ванат. Як гадаєш, форвард прогресує?
— Молодий, але вже й не дуже. Люди у його віці виступають у топ-чемпіонатах, багато забивають. Владислав — добрий нападник, швидкий. Головне, частіше забивати, і тоді він може потрапити на олівець іменитих європейських клубів. Видно, що нападник старається у кожному матчі.
— До «Динамо» із «Зорі» перейшов панамський нападник Герреро. Бачив його у справі?
— Цей форвард має гарне гольове чуття, але йому, на мій погляд, ще потрібен час для адаптації до «Динамо». Цікаво буде поспостерігати за цим виконавцем.
«Який мій ідеал нападника? Той, який забиває регулярно»
— Олександр Шовковський здатний повернути «Динамо» на той рівень, який був у команди, припустимо, за Сергія Реброва у 2014-му та 2015 роках?
— Я встиг пограти із Шовковським в одній команді. Він мені дуже допоміг, коли я був травмований, а потім і дискваліфікований. Його поради були безцінними. Він хороша людина, і вже видно, що стає класним наставником. За динамікою, що є зараз, можна однозначно сказати, що «Динамо» прогресує.
— Динамівці, які перейшли до європейських клубів, виглядають непогано. Ти, як колишній партнер Іллі Забарного, що можеш сказати про цього футболіста?
— Це сильний футболіст. Не дарма його хочуть отримати топи АПЛ і не тільки. Ілля швидко відчув дорослий футбол. Його прогрес у «Динамо» був стрімким, і зараз цей захисник не зупиняється у своїй досконалості.
— «Борнмут» для нього сходинка нагору?
— Я в цьому не маю сумніву. Вважаю, що для Забарного навіть краще спочатку пограти у такій команді, щоб адаптуватися до АПЛ. Виступаючи за «Борнмут» можна рости, оскільки в чемпіонаті Англії мало не кожен тур, як Ліга чемпіонів. Багато хто хоче там пограти. Це топ-рівень клубного футболу.
— Одним із лідерів «Жирони» є Циганков. Віктор спроможний на більше?
— Звісно. Це один із найкращих українських атакуючих півзахисників. Я дивився матч Жирони проти ПСЖ у Лізі чемпіонів. Якщо є рівень, він нікуди не подінеться. Віктор практично не втрачає м’яча, він думає на футбольному полі. Чув, читав, що Циганкова хочуть бачити багато європейських топ-клубів. Я щиро радий за Віктора, що в нього так складається кар’єра.
Я взагалі намагаюся не пропускати матчі за участю українців у європейському футболі, завжди за них переживаю. Усі показують гарний рівень гри. Це стосується і Циганкова, тому я впевнений, що Жирона, як і для Забарного Борнмут, сходинка нагору.
— Як тобі зліт на клубному рівні Артема Довбика?
— Стати кращим бомбардиром в одну із найсильніших європейських чемпіонатів, каже саме за себе. Минулого літа Артем перейшов у «Рому». Італійський чемпіонат сильно відрізняється від іспанської Ла Ліги. Добре, що Довбик вже забив за нову команду, тому є впевненість у тому, що український нападник проявить себе в Серії А. Я дивився матч «Роми» проти «Дженоа». Можу сказати, що Довбик виглядав на рівні, неодноразово міг забити, але трохи не пощастило. Але якщо у нападника є моменти, то будуть і голи.
— Який твій ідеал нападаючого?
— Той, який забиває м’ячі у кожній грі. Не має значення, якого він зросту, таранний чи швидкісний футболіст. Цінність форварда — його результативність. Зараз англієць Гаррі Кейн б’є рекорди по забитих м’ячах. А завтра може бути хтось інший. Нині у Європі багато класних нападників.
«Вдячний Реброву за віру в мене. Знаю, що повернуся в збірну»
— Усі раніше названі виконавці є гравцями збірної України, яка на минулому Євро, м’яко кажучи, розчарувала. Як гадаєш, чому?
— Я хоч і грав за збірну, але на Євро-2024 мене не було, тому мені важко давати оцінку виступу команди. Це справа тренерського штабу. Зі сторони можу сказати, що хлопці старалися, але щось пішло не так, особливо у матчі з румунами.
Так, у синьо-жовтих не вийшов і старт в Лізі націй. Це як негативний шлейф після чемпіонату Європи. Але ще нічого не втрачено. Потрібно зробити правильні висновки та у жовтневих матчах показати все, що здатна ця команда. На цю збірну України покладаються великі надії. Колектив може все виправити.
— Сергій Ребров на правильному шляху?
— Я працював із цим фахівцем, і вдячний Сергію Станіславовичу, що вірив в мене. Я знаю методи його роботи, як він ставиться до справи. Знаю його помічника Вісенте Гомеса. Це класні спеціалісти і знають, що роблять. Осічки бувають у всіх, важливо піднятися з колін. Впевнений, що у Сергія Реброва все вийде.
— Не можу тебе не спитати і про молодіжну збірну, за яку ти свого часу виступав, а зараз ця команда пробилася на чемпіонат Європи. У чому запорука успіху «синьо-жовтих»?
— Практично всі футболісти молодіжки виступають у своїх основних командах. Цих гравців важко здивувати, навіть збірною Англії. А якщо сюди додати правильний підхід до роботи тренерського штабу, то якість гри та результат не забарився. Порядок б’є клас, вони молодці, можна лише поаплодувати команді за такий виступ у відбірковій групі, хоч ще й не фініш (посміхається).
— Зараз тобі лише 28 років. Віриш, що ще зможеш одягти синьо-жовту футболку національної команди?
— Я знаю, що це буде. Для мене це мета номер один. Головне, якісно працювати, грати та забивати. Важливо, щоб не підводило здоров’я. А то після таких травм, як я отримав на Євро-2020, важко прийти до тями. Я навіть не знав, чи зможу далі виступати. І шлях відновлення був дуже непростим. Зараз я сповнений сил і бажання проявляти себе.
Сергій Дем’янчук
