У Сарнах нагородили випускників-медалістів: як це було

Випускники 29024 року.

Святкування 139-ї річниця від заснування міста Сарни розпочалося урочистою подією — 45-ти медалістам Сарненської громади вручили медалі за високі досягнення в навчанні. Розповідаємо, як минуло перше нагородження випускників за часи великої війни.

Нагородили «золотих», «срібних» і «двохсотбальних»

Серед цьогорічних випускників 27 «золотих» медалістів і 18 «срібних». Заслужені відзнаки їм вручили 24 травня на ґанку Сарненської міської ради. Батьки старанних учнів отримали подяки.

Медалі випускникам.Фото: Василя Сосюка

До того ж двоє одинадцятикласників отримали 200 балів у Національному мультипредметному тесті. Валерія Коханевич із Сарненського ліцею №1 імені Т.Г. Шевченка набрала максимальну кількість балів з англійської мови, а Дмитро Корзун з Кричильського ліцею імені Леоніда Куліша-Зіньківа — з фізики. Досягнення випускників відзначили грошовими сертифікатами по 5 тисяч гривень.

Вручення медалей.Фото Василя Сосюка

«Зі школою асоціюються найприємніші спогади»

Одинадцятикласники тепло згадують шкільні роки, хоч і не приховують, що вони були непростими. А ще радіють, що саме їх випуск має можливість отримати медалі урочисто — так, як це було в довоєнні часи.

— Ти отримуєш позитивні емоції. Хочеться, аби перемога була якнайшвидше, щоб наступні випускні були вже в мирній країні, — ділиться Софія Воронова, золота медалістка Сарненського ліцею №4. — Насправді нам було складно, але завдяки підтримці батьків, вчителів, дирекції школи всі труднощі долали разом. Зараз я хочу вступити на архітектора у Львів. Надіюсь, що в мене вийде.

Медалістка Софія Воронова.Фото: СарниNews.City

Золотий медаліст Максим Турик із Сарненського ліцею №1 імені Т.Г. Шевченка ще обирає майбутню професію. Каже, що це складне рішення, тож підходить до нього зважено:

Медаліст Максим Турик.Фото: СарниNews.City

— Я розумію, що це моє майбутнє і треба вибрати щось, що дійсно в житті знадобиться, принесе користь. Роздумую над графічним дизайном, моделюванням. Зі школою в мене асоціюються найприємніші спогади, особливо з очним навчанням. Спочатку на дистанційному було легко, бо можна було довше поспати. Але, коли навчання в такому форматі продовжилось, ставало все складніше: ти сидиш у телефоні весь час, важко запам’ятати всю інформацію, сконцентруватися. А у дружньому колективі в школі дуже приємно проводити час й однозначно краще засвоювати знання.