Колишній нападник «Динамо» і збірної України Роман Зозуля відверто розповів про створення агентської компанії разом з Євгеном Коноплянкою та пов’язані з цією діяльністю труднощі.
Роман Зозуля. Фото — polissyafc.com
— Романе, наскільки відомо, ви разом з Євгеном Коноплянкою заснували агентську компанію, можете детальніше розповісти про це?
— Так, це правда. Ми, як футболісти, які відносно нещодавно завершили кар’єри та багато стикалися з різними агентами, бачили, які та у кого є пробіли, тим більше, в Україні. Спостерігали, за якими стратегіями працюють агенти, яке в них бачення процесу, тому вирішили з Женею дещо змінити, додати того, чого нам не вистачало від наших агентів за часів нашої кар’єри футболістів.
— Тобто можна сказати, що у вас агентська компанія «з людським обличчям»?
— Так, це стовідсотково. Можете спитати у футболістів, з якими ми працюємо, ми ні з кого ані копійки зайвої не взяли.
І я, і Женя не раз обпікалися з агентами, чудово знаємо, як вони можуть красиво розповідати та заговорювати зуби батькам. Прагнемо зламати цю систему та запропонувати конкуренцію на ринку.
Наше агентство вже починають побоюватися конкуренти, тому вважаю, що ми на вірному шляху. В нас вже за два місяці роботи є 40 футболістів, за одне трансферне вікно ми здійснили понад 15 переходів, деякі агенти не можуть похизуватися такими результатами й після 5 років роботи. Як на мене, то це феноменальні цифри для початку, тим більше, що я аналізував, як працюють інші агенції і їх показники, деякі працюють вже по 10 років, за перші п’ять з яких, вони не показували таких результатів, маючи лише двох футболістів. Інші працюють 15 років і досі не мають навіть 40 футболістів.
— У вашої компанії вже є назва?
— Так, є — «Talented Birds». «Талановиті Пташки», якщо українською. Зозуля — пташка, Коноплянка — також, тому так.
— Наскільки мені відомо, то ви здебільшого опікуєтеся ексгравцями «Дніпра» та «Дніпра-1», це відповідає дійсності?
— Та ні, у нас не тільки дніпровські футболісти, ми багато з ким спілкуємося. Але на цей ринок дуже важко заходити через монополію. Я вам так скажу: тут корупція за масштабами більша, ніж у Верховній Раді, я такого навіть не очікував, бо не дуже цікавився цією сферою, коли був футболістом. У мене волосся на голові немає, але якщо було, то воно б точно стало дибом від того, що тут відбувається.
— Чи можете назвати найвідоміших клієнтів вашої компанії?
— Розумієте, ми тільки вийшли на цей ринок нещодавно, тому з деякими футболістами поки що просто спілкуємося, бо багато хто вже має своїх агентів, з якими уклали угоди на 2 роки, наприклад. Якщо відштовхуватись від «Трансфермаркету», то напевно Владислав Кочергін, бо він коштує 1,5 мільйона євро.
Але поки ми не подолаємо корупцію, буде дуже важко. Наприклад, є команди, де гравці хочуть з нами працювати, але банально не можуть через політику клубу. Через відсутність здорової конкуренції на ринку агентів деякі колективи й не отримують бажаних результатів, бо вимушені брати футболістів від «свого» агента, замість того, щоб взяти когось кращого від іншого.
Потім починають звільняти тренерів, вішаючи провину на них, але проблема-то у зовсім іншому криється.
— Раніше ви займалися академією дитячого футболу, агентська діяльність — нова для вас сфера. Які ваші враження від старту у новій ніші?
— Дуже люблю допомагати людям, а це також своєрідна допомога, тому я отримую задоволення від цього, до того ж з молодими хлопцями багато комунікуємо, є змога поділитися своїм досвідом, мені це дуже подобається.
Я от спілкуюся з батьками гравців, після отримання контракту, вони зазвичай телефонують і питають у чому підступ, бо ми, на відміну від інших, не маємо пунктів стосовно різних штрафів, відсотків і так далі. А у нас ніяких підводних каменів там немає, якби можна було працювати без контрактів, то ми б працювали без них, але так воно не функціонує. Якщо я без контракту буду спілкуватися з хлопцем, а завтра прийдуть та його мамі дадуть 10 тисяч доларів, наприклад, вона скаже, що більше не потребує нашої допомоги. Треба ж і себе захистити, бо працюєш багато, а потім покрадуть усіх клієнтів і все.
— Ви казали, що у деяких клубах гравці не можуть мати інших агентів, ви мали на увазі клуби з так званого «пулу Вадима Шаблія»?
— Прізвища називати не буду, але пресі це все і так відомо. Це не декілька клубів, таких насправді багато: в одному один агент заводить гравців, в іншому — лише інший, це стосується не тільки того, кого ви назвали. Це ненормально, так не має бути. Я думаю, що з часом усе перебудується і зміниться на краще.
— Тобто ви зайшли на цей ринок, щоб зламати систему?
— Так. Куди б я не заходив, я хочу ламати систему. У нас в Україні куди не плюнь, усюди таке саме, як і тут. Усюди є свої системи. Якщо ти захочеш стати президентом Федерації футболу, то також треба заходити та ламати систему. Пливучи за течією нічого змінити неможливо, якщо і будуть якісь зміни, то це будуть лише косметичні, уся вертикаль так і буде залишатися. Тим більше, якщо змінити лише одну людину, це не принесе ніякої користі, бо він буде думати, що щось покращує і змінює, в той час, як внизу буде продовжуватися корупція і свавілля. Якщо у машини проблеми з двигуном, а ви замість його ремонту фарбуєте і ставите нові диски, то вона краще від цього їхати не буде.
— Стосовно збірної, чи правда, що тебе туди не викличуть, якщо у тебе не той агент? Що вам про це відомо?
— Мені здається, що це більше міф, який просто агенти використовують на свою користь. Вони потім дзвонять батькам і кажуть: «Якщо хочете, щоб ваш син грав у юнацькій або молодіжній збірній, то потрібно підписувати контракт саме зі мною», а батьки вірять у це.
Деякі агенти дізнаються, кого будуть викликати до збірної заздалегідь, навіть до того, як списки оприлюднять і вони також цим користуються. Особисто для мене це нонсенс, якщо футболіст дійсно якісний, то він повинен грати не зважаючи на те, хто є його агентом.
— Це нова схема нашого часу чи продовження, так би мовити, попередніх корупційних традицій?
— Раніше такого взагалі не було! До мене особисто ніхто не підходив і не казав: «Ти не будеш грати, якщо не підпишеш контракт з кимось», а зараз це у кожному клубі.
Нам навіть навпаки Ігор Михайлович Суркіс казав: «Вам агенти не потрібні, я буду вам сам допомагати, якщо вас щось не влаштовує» і так далі.
Сьогодні у юнацьких командах просто кажуть: «Ви не будете отримувати ігровий час, поки не підпишете з агентом договір», от вони [недобросовісні агенти] беруть кількістю і чекають, поки хтось вистрелить. Це кажуть безпосередньо тренери, директори, тому гравцю просто не залишається до кого йти скаржитися. Один мій хлопець не підписав так контракт, довелося пів року просто по колу бігати й носити фішки, йому не дозволяли тренуватися. Як молодий хлопець може витримати пів року такого ментального тиску?
— Як із ним вирішилась ситуація?
— Ми йому знайшли команду ще давно. Я тоді з ним і з мамою розмовляв кожного дня, заспокоював. Зараз він стабільно грає, отримує навіть більшу заробітну плату, все йому подобається. І мені хочеться з ним працювати, бо у нього є характер. Далеко не кожен зміг би таке пів року витримати, тим більше, що він був основним гравцем, готувався під першу команду.
Він мені сам подзвонив ще взимку, коли ми ще навіть не працювали, лише аналізували ринок, попросився до нас. Я поспілкувався з тренерами, подивися його ігри, хлопець дійсно якісний гравець. Ми знайшли йому три варіанти, він обрав той, що йому найбільше сподобався.
Ігор Лисенко
