Бойовий медик із Сарн Анатолій.
Анатолій — лікар «швидкої», який 25 лютого 2022 року змінив цивільний фах на військовий. Поранений бойовий медик батальйону «Поліських вовків» майже п’ять діб провів у ворожому оточенні. Наразі ж воїн після евакуації та багатьох операцій на шляху відновлення.
Хто повідомляє: Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка.
З лікаря в бойового медика
Анатолій понад 20 років працював лікарем виїзної бригади «швидкої» в Сарнах. Будував будинок, разом із дружиною виховував трьох дітей, грав у футбол. А після повномасштабного вторгнення росії 25 лютого 2022 року доброволець долучився до війська.
Служба в 60-му батальйоні.Фото: rokl.rv.ua
Воїн 60-го батальйону 104-ї бригади близько року служив поблизу українсько-білоруського кордону в Рівненській області. Із квітня 2023-го протягом чотирьох місяців боронив Бахмутський напрямок.
Скид із дрона на Куп’янському напрямку
Наприкінці січня 2024-го — наступна ротація, цього разу на Харківщину. Анатолій розповідає, що безпілотники літали як вдень, так і вночі, перепочинку не було, а евакуація чи ротація за таких умов неможливі.
— 11 березня вже вдруге заступив на позиції, противник проводив штурмові дії, інший підрозділ відбивав їх, у нас було лише 4,5 години, аби закріпитися на позиціях, було ще два побратими в іншому квадраті. Відповідно, встиг викопати невелике заглиблення, — пригадує військовий.
Бойовий медик із Сарн під час служби.Фото: rokl.rv.ua
Поранення на Куп’янському напрямку Анатолій отримав уночі 13 березня о 3:30. То був скид із дрона:
— Спочатку відчув перший скид у район ступнево-гомілкового суглобу зліва, він одразу розірвався, як зміг трішки присів, почав накладати турнікети на стегна і почув другий скид, який пошкодив праве око.
Нестерпний біль після поранення
Після зникнення шуму над головою боєць повідомив про поранення й по рації покликав побратимів, які подотягували турнікети. Уламки пошкодили гомілкові кістки на обох ногах. Евакуація через перебування в оточенні росіян була неможливою. І попри постійний біль, мінімальні запаси води та їжі Анатолій майже п’ять діб чекав і робив усе, аби бути непомітним для дронів.
— Зліва стопа була практично відірвана, трималася на залишках одягу, та і справа ситуація була схожа. Ми перебували в оточенні, змоги евакуації не було. Ворог на БМП висадив десант, тож як зміг, так надавав собі медичну допомогу, — поділився спогадами Анатолій.
Нестерпний біль посилювався. В Анатолія був рюкзак бойового медика, проте знеболити себе воїн не міг: ворожі дрони постійно літали над головою. Декілька вільних хвилин без шуму військовий витрачав на те, щоб попити води, а далі знову покривав себе плівкою і чекав.
Життя рятувала вода
Із собою в Анатолія було кілька енергетичних батончиків і пошкоджена осколком пляшка води. Передавали військовому воду побратими, які були за кілька метрів від джерела. Спрага була постійною. Пізніше військові перестали відгукуватися, тож для порятунку до води довелося дістатися самотужки.
— Я розумів, що не більше 2–3 годин зможу без води. Була «сіра зона», дрони напівсліпі, тому вирішив зробити вилазку до них сам, подивитися, чому вони не відповідають. Там я набрав у них води, що фактично продовжило мені життя, після чого хлопці допомогли повернутися назад, — розповів воїн.
Анатолій із побратимами.Фото: rokl.rv.ua
Евакуація й життя після
Зранку 17 березня військовий почув голоси, проте їх не розпізнав. Пізніше зрозумів, що це українські бійці, які прийшли їх замінити. Евакгрупа прийшла ввечері того ж дня. Спочатку Анатолія евакуювали у стабілізаційний пункт, далі — в Харківський госпіталь. Там розпочали підготовку до ампутації нижніх кінцівок. Звідти на день перевезли в Київ, згодом — у госпіталь ветеранів війни у Клевані, а 26 березня — в обласний центр ортопедії, травматології та вертебрології в Рівному. У клініці лікарі боролися з важкою анаеробною інфекцією, яка вражає м’які тканини й може призвести до загибелі.
— Поступив до нас із гільйотинними ампутаціями обох нижніх кінцівок, які були виконані на етапі евакуації, несформовані кукси із анаеробною інфекцією. Ми провели багато оперативних втручань нефректомії, видаляли некротизовані тканини. Отримував антибактеріальну терапію. Після того, як інфекцію вдалося побороти, сформували кукси обох стегон, рани загоїлися добре, можна готуватися до протезування, — зазначив лікар-ортопед-травматолог Юрій Каштан.
Бойовий медик Анатолій на етапі відновлення.Фото: rokl.rv.ua
Наразі Анатолій у відпустці для лікування, після якої продовжить відновлення. Ділиться, що хоче провести час із родиною, друзями, а ще — покращити фізичну форму, бо сильно схуд. Наступний етап — підготовка до протезування. А поки мріє про те, щоб до нового 2025-го року повернутися додому самостійно на протезах.
