Колишній захисник київського «Динамо» Микита Бурда розповів про дебютний сезон у складі ковалівського «Колоса» та перезапуск своєї кар’єри.
Микита Бурда. Фото — О. Попов
«Матч із «Вересом» пропускав через грип»
— Микито, «Колос» впевнено рестартував в УПЛ перемогою над «Вересом». Цей успіх відображає ту роботу, яку команда провела на зборах?
— Тільки дистанція сезону покаже, як ми підготувалися на зборах. Особисто по мені підготовка змазаною вийшла через хворобу. Дуже тяжко переніс, провалявся 10 днів з температурою. Порівняно з ковідом не так ковбасило.
— Хвороба не завадила вам приїхати з командою до Рівного. Як самопочуття?
— Думаю, що зможу набрати форму до наступної гри з «Рухом» (2 березня). Далі вирішуватиме тренер.
— Верес протримався з вами 80 хвилин. Суперник сильно змінився в міжсезоння?
— Вони як були бійцівською командою, так і залишилися. В Ковалівці ми виграли 2:0, але гра була непроста. З ними ніколи не було легко грати, навіть коли я був в інших командах.
— «Колос» — найкраща оборона чемпіонату, проте брак в реалізації сприяв тому, що команда більшість матчів зводила до нічиєї. На зборах вдалося покращити цей компонент?
— Я думаю, що так. Ми добре попрацювали над цим. Я сподіваюсь, що в сезоні це буде видно. Прийшли в команду новачки, відновилися хлопці, які повилітали в першій частині сезону і нам допоможуть.
— На зборах «Колос» награвав щось нове?
— Ми будемо намагатись грати по-іншому. Це можна було помітити вчора.
— Справді. «Колос», який використовував схему з трьома центрбеками, вийшов грати в два. Це було зумовлено вашою травмою та від’їздом Мікалая Золатава в Казахстан?
— Краще запитати в Ярослава Васильовича (Ярослав Вишняк — головний тренер «Колосу», — прим. ред.).
— Як пройшли збори в Туреччині?
— На зборах футболу мало. Перший етап досить неприємний. Багато бігової роботи.
«Ван Леувен не дав шансу проявити себе в «Зорі»
— Ви прийшли в «Колос» перед початку сезону. Як би ви для себе оцінили дебютний сезон в Ковалівці?
— Я задоволений тим, що зробив правильний вибір. Для футболіста найголовніше це грати. Я вже не пам’ятаю, коли востаннє за сезон 15 матчів грав за півроку. Довіра тренера є, колектив хороший. Незадоволений трошки, на якому місці «Колос» знаходиться, але будемо це виправляти.
— Чому саме Ковалівка?
— В мене закінчився контракт з «Динамо». Почав думати над наступним кроком в кар’єрі. Я не пам’ятаю, які варіанти були, але «Колос» був найбільш конкретний. Поспілкувавшись з тренером, залишаючись вдома з радістю прийняв новий виклик в кар’єрі.
— Ви приходили в «Колос» вам не було нічого гарантовано?
— Я поспілкувався з тренером. Він не говорив конкретно, що гарантує мені місце в складі через мій бекграунд. Такого не було. Ярослав Васильович сказав, що він на мене розраховує, але якщо все буде в порядку зі здоров’ям і в тренувальному процесі. Якщо наберу форму — буду грати. Коли є довіра тренера це головне для футболіста.
— У вас був яскравий перформанс у матчі з «Минаєм» (2:0), коли ви зробили гол+асист. Цей матч — найпам’ятніший в першій частині сезону?
— Насправді там гольова Андрія Богданова мала бути. Записали на мене. Але я не думаю, що гра з «Минаєм» була найкращою. Дуже добре зіграли з «Чорноморцем» (2:0) саме як команда.
— Для вас не склало труднощів перелаштуватись на гру в три захисники?
— Деякий час знадобився, щоб відчувати відстані, партнерів, як працювати в трійці. Ця схема мені подобається, особливо якщо дивишся італійський футбол.
— Вам комфортніше просувати м’яч або підігравати партнерам?
— Я з м’ячем більше комфортно себе почуваю.
— У вас була спроба перезапустити кар’єру в «Зорі», але ви не зіграли жодного матчу в команді Патріка ван Леувена, яка здобула бронзу. Чому так?
— Коли я переходив в «Зорі» Патрік говорив одні моменти, а по факту виявилося інакше. Навіть мікрошансу не отримав.
— Виграти конкуренцію в пари Батагов-Імереков було без шансів?
— Я не кажу, що я був сильніший за інших. Команда за півроку програла одну гру. Питань не було, але неприємний осад залишився. Чому так трапилося? Не знаю. Купа факторів співпала. «Зоря» класно грала, програли лише «Шахтарю». Імереков проводив один з найкращих періодів в кар’єрі. Може тренеру не сподобався в тренувальному процесі або поведінкою. Складно відповісти..
— В самому колективі ви комфортно себе почували?
— Так. Я був в пригніченому стані від того, що я не грав. Через деякий період я зрозумів, що в мене не буде шансу. Я багато кого знав в команді. В цьому плані все було нормально. Не було довіри тренера, через що не зіграв жодної хвилини.
«Кожна операція безслідно не проходить»
— Вашу кар’єру в достатній мірі зіпсували травми. Як молодому хлопцю не зламатися, коли більшість часу проводиш не на полі, а на операційному столі?
— Важко. Все одно всі ці проблеми проживаєш з собою, в родинному колі. Навіть зараз замислюєшся, що час вже не повернеш. У кожного своя доля. В мене вона така. Я нічого не можу з цим зробити.
— В процесі відновлення ви дотримувались лікарських рекомендацій чи навпаки вони ще більше наробили біди?
— Десь відновлення було неправильним. Пізніше я налагодив цей план і старався професійно до цього ставитися. Ти не можеш відноситись по-іншому, коли в тебе щось болить, дискомфорт і тобі потрібно через це пройти.
Я за свою кар’єру багато бачив футболістів, які не сильна парились на рахунок цього. Не розминались нормально, не готувалися до тренувань, по відновленню. За всю кар’єру — ні одної травми серйозної. І навпаки, коли люди притримуються всіх рекомендацій, готують себе і так само страждають від різного роду травм.
— З чим це пов’язуєте?
— Генетика. Якщо тобі дав бог здоров’я якогось коня, то нічого не трапиться, тримаєш себе в формі. Ти можеш якось це корегувати, але повністю нівелювати це нереально. Це моя суб’єктивна думка.
В мене було достатньо операцій. Кожна з них безслідно не проходить. Ти відновлюєшся, але все одно це несе за собою наслідки. Тіло по-іншому починає працювати, десь починаєш себе берегти, переносиш навантаження на іншу ногу, дисбаланс в організмі.
— До біохакінгу не вдавалися? Не зверталися до нутриціолога, який би вас на дієту посадив? Тест на лактозу зробити?
— Я намагався тримати дієту, але зривався. Не було помітного прогресу за короткий період часу, хоча, можливо, треба було десь перетерпіти. Проблема в тому, що скільки лікарів — стільки й думок. Одному починаєш вірити, іншому…
Я прислуховуюсь до свого тіла і намагаюся себе готувати, виходячи з досвіду. Де працювати на повну або в інший день знизити навантаження на організм. Коли організм каже тобі стоп, то краще зупинитися, ніж потім вилетіти на певний час.
— В «Колосі» вам вдалося повернути те, чого так не вистачало?
— Після травми в «Динамо» я побачив, що на мене не розраховують. В «Зорі» не вийшло. Ментально на мене це все дуже сильно тиснуло. В «Колосі» я повернувся до звичного ритму, коли тренувальний цикл чергується з матчами, при колективі. Ти знову починаєш кайфувати від футболу. Психологічний стан дуже покращився, повернувся в футбол. Два різних Микити.
— З проблемами ментального характеру самі давали собі раду?
— Так. Якось сам звик давати собі раду. Навіть вдома не напружував своїми проблемами. До фахівців не звертався.
— Це багато говорить про ваш сильний характер, завдяки якому ви повернулися у великий футбол.
— Дуже хочеться той час, який залишився у футболі, провести достойно.
— Ви пограли в УПЛ з топовими легіонерами і зараз, коли масово іноземці залишили чемпіонат. Як оціните рівень сьогоднішньої УПЛ?
— Мені здається, що чемпіонат трошки вирівнявся. Досить незвично бачити, що нема «Динамо» та «Шахтаря» на перших місцях. Звичайно, що за таких обставин молодь отримала шанс себе проявити, прогресувати. Це дуже класний досвід для них. Для збірної це плюс, що хлопці зростають та можуть дорости до рівня топ-чемпіонату.
Для вболівальників більш цікавіше стало. Раніше всі знали, чим все завершиться і «Динамо» з «Шахтарем» між собою все вирішували. Зараз так стверджувати ніхто не візьметься.
— З суперників хтось сильно вразив?
— «Кривбас» потужно виглядає, «Полісся» перший сезон в УПЛ конкретно увірвалось.
— Поява тренерських команд в УПЛ допоможе нашому чемпіонату вийти на новий рівень?
— Звичайно. Ти ж розумієш, що це тренерська робота. Класно, що в нас більше стає таких команд і тренерів, які мають свій стиль, намагаються ставити футбол на європейський лад. Коли є гра і результат це по-іншому сприймається, ніж просто результат.
«Я ніколи не скажу погане про «Динамо»
— Питання з каверзою: «Динамо» зможе вирішити проблему в центрі захисту?
— Можу сказати одне. В «Динамо» все буде добре після невдалого періоду. Вони впораються з усіма труднощами. В такій команді не може бути некваліфікованих гравців. Я ніколи не скажу про «Динамо» поганих речей, навіть якщо в голові собі щось думатиму. Це моя рідна команда, яку я дуже люблю і переживаю за неї.
— Ви пограли разом ще з Олександром Шовковським. Ви бачили вже тоді, що він може стати хорошим тренером?
— Коли я починав він був прикладом для наслідування. По ньому було помітна виваженість, спокій, жага до саморозвитку. Він не з тих людей, яка б задовольнилася роботою з воротарями. Він лише починає шлях самостійного тренера. З його бекграундом це буде гарний тренер.
Всі колись починали. Ребров так само без досвіду прийняв першу команду, яку двічі робив чемпіоном та виводив в плей-офф Ліги чемпіонів. Час покаже, який з Олександра Володимировича буде тренер. Поки все виглядає досить оптимістично.
— Кризу в грі «Динамо» пов’язують з травмою Андрія Ярмоленка. Ви бачите залежність команди від свого лідера?
— Ярмоленко — легенда клубу, капітан збірної. Така фігура надихає молодь. В такій команді не може бути, щоб команда залежала від одного гравця. Є Андрій, нема Андрія. Я не думаю, що це взаємопов’язано. Просто так склалися обставини. Потрібно бути всередині, щоб зрозуміти глибину проблеми.
— Досвід, який ви здобули в матчах топ-рівня вам зараз стає в нагоді?
— Складно сказати, як він «Колосу» допомагає. Краще в тренера запитати, Я дуже радий, що в моїй кар’єрі був такий досвід. Сподіваюсь, що буде можливість ще пограти.
Чим більше матчі ти проводиш в тебе з’являється впевненість, в стресових ситуаціях правильні рішення приймає. Я не скажу, що вин колосальний. Класно, що це було. Хотілося б в майбутньому це повторити.
— Успішні виступи за «Колос» можуть допомоги вашому поверненню в збірну України? Тим більше, що зараз команду тренує Сергій Ребров, який дав вам дорогу в дорослий футбол.
— Це не буде грати ролі, що колись я грав у команді Реброва. Зараз він очолює збірну, яка представлена гравцями топ-рівня. Потрібно бути реалістом: мої шанси мінімальні.
Я роблю свою роботу, намагаюсь повернутися на свій рівень в «Колосі». Я буду дуже радий, якщо так складеться. Зараз я повністю насолоджуюсь футболом. Дивлюся кожну гру збірної, переживаю за пацанів, майже всіх знаю.
— Чи вдасться Реброву вибудувати вертикаль у збірних, як це було в «Динамо»?
— Я не знаю, чесно кажучи. У Сергія Станіславовича є досвід. Він дуже серйозний фахівець з досвідом. Побачимо, як клубний досвід можна буде інтегрувати в інституті збірних. Одна справа, коли клуби тренуються в тижневому циклі, а збірна збирається на тиждень, ти не можеш щось глобальне награти. Цікаво буде постежити. Я думаю, що все буде добре. Тим більше, що Андрій Миколайович Шевченко робив це у збірній
— Востаннє ви викликалися до збірної у 2018 році. Ви маєте досвід роботи не лише з Ребровим, але й з Андрієм Шевченком. В чому відрізняються принципи гри, яку пропонували наші легенди?
— Це два різних тренери зі своїм баченням. Це європейський футбол. Такий футбол, якого не було раніше в нашої збірної. Різниця колосальна. Більше контролю м’яча, гра першим номером, в тому числі з топ-збірними. Не було такого, що команда відбивалася.
— У вас є захоплення поза футболом?
— Зараз кожен день насолоджуєшся вільним часом з родиною. Ходжу в тир, намагаюсь трохи навчитися зі зброєю поводити. Зараз такий час, що потрібно бути готовим. А так в основному відпочиваю на домашньому.
— На що може претендувати «Колос» по завершенні сезону?
— Хочемо виправити становище, в якому ми опинилися. Ми хочемо бути вище. Ми ж не просто виходимо на поле, щоб грати за п’яте місце. Будемо намагатися давати бій кожному супернику, хто б він не був. У нас було багато нічиїх, але так матчі складалися, що не вистачало вирішального удару.
Олександр Карпенко
