Захисник київського «Динамо» Костянтин Вівчаренко відповів за запитання вболівальників в ефірі Youtube-каналу «ВДИНАМО». До вашої уваги найцікавіше з цього спілкування.
Костянтин Вівчаренко. Фото — Ю. Юр’єв
— Коли ти починав займатися футболом, це спочатку сприймалося як хобі чи це був уже твій усвідомлений вибір?
— Напевно, як хобі. Спочатку я займався плаванням — більше для здоров’я, а також для зросту. Йдучи на плавання, дивився, як хлопці грають у футбол. Мама сказала, що може й мені варто спробувати. Ось так воно й пішло, але при цьому я не міг думати, що дійду до такого рівня.
— Чи були в дитинстві покарання футболом за погане навчання?
— Так, звісно. У мене дуже строга мама в цьому плані. Якщо була якась погана оцінка, то не ходив на тренування. Але загалом оцінки були на рівні 9−10.
— Чи правда, що, лише починаючи займатися футболом, ти міг опинитися в «Динамо», «Шахтарі», «Дніпрі» та навіть закордонних клубах?
— Правда лише стосовно «Динамо» та «Шахтаря». Перша була від «гірників». Я грав за хлопців на рік старших за мене. У травні мамі подзвонили з Донецька та запросили на тижневий перегляд до команди. Але було якесь відчуття, яке ніби тримало ще в Одесі. І десь за місяць подзвонили вже з «Динамо», сказавши, що забирають без жодних переглядів. Ми зібралися сім’єю та одностайно вирішили, що треба їхати до Києва. Це було в 2016 році, коли мені було 13 років.
— Зможеш згадати трьох футболістів, які до тебе грали в «Динамо» під №2?
— Так. Це Олег Лужний, Даніло Сильва та Олександр Хацкевич.
— Кажуть, що твоє хобі — це теніс…
— Так. Я люблю грати, а от дивитися не дуже. І коли є вільний час, їздимо грати зі своїм знайомим. Із іноземних тенісистів мені дуже імпонує Роджер Федерер, а серед наших співвітчизників Еліна Світоліна в топі.
— Знаємо, що ти цікавишся історією України. Яка найвидатніша постать для тебе в історії нашої країни?
— Напевно, Тарас Шевченко. Але не скажу, що читав багато його творів у дитинстві. Справа в тому, що я ненавиджу читати, і мене завжди примушували це робити.
— Попереду насичене літо для наших збірних. Куди хотів би потрапити — на Євро чи Олімпіаду?
— Я би не розділяв їх. Обидва турніри є дуже важливими, де Україна має дуже хорошо виступити. Першим буде проведено чемпіонат Європи, і, звісно, дуже хочеться потрапити туди з національною командою.
— Після початку повномасштабного вторгнення легіонери в більшості своїй не їдуть до нас. Як ти вважаєш, це плюс чи мінус для нашого футболу?
— Для нас, як для молодих футболістів, це плюс, оскільки раніше було важко потрапити до першої команди через велику кількість легіонерів. Але зараз через наполегливу працю цілком реально показувати й доводити, що ти гідний грати в першій команді «Динамо».
— Як ти ставишся до свого конкурента по позиції Владислава Дубінчака?
— Це дуже круто, коли є здорова конкуренція. І Влад, і я тренуємося, показуємо свої найкращі якості, намагаємося допомагати команді здобувати перемоги. Думаю, для «Динамо» така конкуренція — це лише плюс.
— Нещодавно ти був кілька днів у таборі національної команди. Розкажи про цей досвід.
— Емоції переповнювали. Це було якось неочікувано, але отримав неймовірний досвід. Багато наших легіонерів не було, але все одно атмосфера в колективі просто на топ-рівні. Хочеться знову й знову повертатися туди.
— Чи є у тебе якісь традиції перед виходом на поле?
— Ступаю правою ногою на газон. Якось так пішло, виграли одну-дві-три гри, тому звичка залишилася.
— Чи плануєш найближчим часом робити татуювання?
— Найближчим часом — ні. У мене вже є два татуювання — це літера «В», з неї починається ім’я моєї сестри Валерії, а також футбольний м’яч.
— Опиши свої емоції, коли виходив на поле вперше у футболці «Динамо»?
— Це був матч із «Фенербахче». Я вийшов на заміну, це були дуже важливі 15 хвилин. Нам потрібна була лише перемога, і я виходив на поле з думками, що треба все зробити заради цього. Звісно, було хвилювання, оскільки грали на великому заповненому стадіоні, і емоції після цього поєдинку не вщухали ще дні зо два.
— Що Олександр Шовковський приніс у колектив, очоливши команду?
— Напевно, упевненість та свободу дій.
— Чи вболівав за «Динамо» з дитинства?
— Я слідкував за чемпіонатом України, але не можу сказати, що вболівав за когось.
— Назви свою символічну збірну за позиціями.
— На воротах тер Штеген. Зліва Мальдіні, справа Кафу, у центрі Каннаваро та Неста. У півзахисті Зідан, Іньєста, Хаві. У нападі Роналду, Мессі та Шевченко.
