Колишній півзахисник київського «Динамо» Денис Янаков, який нині виступає за рівненський «Верес» на правах оренди з житомирського «Полісся», пригадав період своєї кар’єри в столичному клубі.
Денис Янаков під час виступів за «Динамо»
— У вас досить яскрава біографія в юнацькому та молодіжному футболі. На тому рівні для вас не було авторитетів. Що завадило це перенести в дорослий футбол?
— Великий вплив залишила робота з іспанцями в «Динамо». Всі пацани 1997−98−99 року народження — подивіться, скільки хлопців грають на високому рівні. Унаї та Вісенте були дуже вимогливими.
— Не довелося потрапляти їм під гарячу руку?
— Горбилів з ними не було. Тренувальний процес — крик, зупинка, тобі все «розжовують» до дрібниць. Дуже фанатичне ставлення до футболу.
— З ким із екс-партнерів по «Динамо» на зв’язку?
— Ми завжди на зв’язку з хлопцями. Дуже переживаю за них, особливо за Миколенка, що з «Евертона» знову очки познімали.
— Кейс Миколенка із потраплянням в першу команду «Динамо» можна назвати нетиповим. Не маринували в орендах, дублі, а одразу заграв після травми Піварича.
— Микола з U-19 одразу потрапив в першу команду. Футбол завжди тобі дає шанс, а він ним сповна скористався.
— Зараз молодим гравцям простіше заявити про себе на дорослому рівні. Ваше покоління за умов відсутності легіонерів могло б вийти на новий рівень?
— Всі почали грати — і подивіться, як свої вихованці почали приносити гроші. «Динамо» з «Шахтою» входять в топ-10 рейтингу за кількістю вихованців в дорослих командах. А раніше купляли чудаків, що якщо він пас на свого віддасть — це вже за щастя було.
Легіонерів купляють за великі гроші. Він не хоче тренуватися, бігати — і нічого. Багато чого дозволялось, особливо в «Шахтарі» при Луческу. А українці бігали і «ригали». Замість того, щоб своїх підтягувати. А не чекати — стрельне той чудак чи ні. Скільки пацанів через це розчинилося, не заграло! Я багато прикладів знаю.
— Булеца, Цитаїшвілі під ваш опис потрапляють, а чому вам не вдалося закріпитися в «Динамо»?
— Молодий та дурний. Я б такої х*рні б не робив, як раніше. Саме через побутові моменти в мене було багато оренд.
— Зальоти серйозні були?
— Бувало таке, що могли з місцевими гопниками побитися. Це в підлітковому віці. Ми ж ходимо в екіпіруванні, а вони до нас домахувалися. На всю школу 5 дівчат нормальних, а хлопців 20.
— Не відбивали подруг один в одного?
— Ні-ні. В «Динамо» жодних таємних відносин, відбивань дівчат, відскоків. У нас була джентльменська домовленість, що навіть коли розходились, то рік часу дистанції повинно було пройти.
— За який зашквар соромно найбільше?
— Найбільшу помилку в кар’єрі я зробив, коли сам захотів піти в оренду в «Арсенал». Тоді Раванеллі був тренером. Я бачив, що Дубінчак, Осман, Оріховський пішли грати в УПЛ, а я чим гірший? Вся х*рня почалася з цього.
— Ви багато пограли проти майбутніх суперзірок на рівні юнацьких збірних. Можна згадати Жоау Фелікса («Барселона»), Кая Хаверца («Арсенал»), Маттейса де Лігта («Баварія»). Хто з них вже тоді яскраво виділявся?
— В житті буває так: по юнаках їх всіх возили. Пацани зараз грають в топах, а ти в УПЛ толком не грав в 25 років. Фелікс дуже запам’ятався, адже завдяки його грі в Юнацькій лізі УЄФА «Бенфіка» підтягнула його в основу і за півроку його продають в «Атлетіко» за божевільні гроші — прогрес неймовірний! Це повертаючись до теми, чому варто ставити на своїх. До себе також багато питань. Шкода, що час назад не повернеш.
— Футболками не обмінювались?
— Та ні. Хто ж міг подумати… [що вони стануть зірками].
— Як один із найбільш забивних вінгерів серед молоді не став чемпіоном світу? Чи мав місце конфлікт з Петраковим?
— Так, було. Багато зайвого собі дозволяв. До Васильовича питань бути не може. Тільки через свій характер я не поїхав ні на Євро (U-19), ні на ЧС (U-20).
— Ваше ставлення до того, що Васильович подався на заробітки до Вірменії, яка в геополітично в орбіті країни-агресора, та викликає в місцеву збірну легіонерів із російського чемпіонату?
— Ми давно з Васильовичем не спілкувались, а той факт, що русня — під*раси й так всі знають.
— Супряга, Сікан, Устименко, яких тоді взяли на чемпіонат світу-2019, не можуть похизуватися стабільністю або стріляють відрізками. Це все йде з голови?
— Некоректно з мого боку буде говорити за хлопців.
— Не кожен хлопець може витримати, коли на тебе постійно кричать, знаючи методи виховання Петракова. Як у такі моменти не зламатись психологічно?
— Якщо на тебе кричать — значить, в тебе вірять. Гірше, коли до тебе ставляться байдуже. Хтось ображається, а хтось з посмішкою реагує.
— А що в «Динамо»? Кому з тренерів вдавалося до вас достукатися?
— Юрій Леонтійович Мороз багато в чому дав мені поштовх в дорослий футбол, навчив. Можна сказати, що завдяки йому мій шлях у футболі продовжується.
— В структурі «Динамо» ви, окрім Мороза, також попрацювали з Ігорем Костюком. За своїм потенціалом обидва фахівці можуть бути затребуваними в дорослому футболі?
— З Морозом і Костюком працював. Вони вже давно могли заявити про себе на дорослому рівні.
Олександр Карпенко
