Відтворення поліських весільних обрядів.
24 червня в Сарненському історико-етнографічному музеї відбувся локальний етномініфест «Троєцькі забави». День міста Сарни традиційно відзначали у другий день Трійці, тож у програмі фестивалю поєднали обрядовість зелених свят, стародавні ремесла та поліські весільні забави.
«Троєцькі забави» в музеї.Фото Едуарда Колядича
«Троєцькі забави» в музеї.Фото Едуарда Колядича
«Троєцькі забави» в музеї.Фото Едуарда Колядича
«Троєцькі забави» в музеї.Фото Едуарда Колядича
«Троєцькі забави» в музеї.Фото Едуарда Колядича
Фото Едуарда Колядича
«Троєцькі забави» в музеї.Фото Едуарда Колядича
«Троєцькі забави» в музеї.Фото Едуарда Колядича
«Троєцькі забави» в музеї.Фото Едуарда Колядича
«Троєцькі забави» в музеї.Фото Едуарда Колядича
«Троєцькі забави» в музеї.Фото Едуарда Колядича
«Троєцькі забави» в музеї.Фото Едуарда Колядича
Фестиваль розпочався з «Хакатону ремесел» — мистецької акції, під час якої присутнім провели унікальні майстеркласи. Майстриня народної творчості Тетяни Гецько показала, як створювати восковий вінок зі Степаня. Як робити «трепетухи» навчали учасниці народного аматорського жіночого фольклорного ансамблю «Берегиня» села Городець. А Любов Пасічник провела майстерклас із вишивки занизуванням.
Майстерклас у музеї.Фото: Едуарда Колядича
Окремою частиною заходу стала весільна обрядовість. На виставці презентували стародавню атрибутику: рушники, короваї, весільний одяг. А також відтворили поліські весільні дійства: «Приїзд молодого по молоду», «Злучання свічок», «Ділення короваю» та «Пов'язання намітки». Обряди демонстрували учасники народного аматорського фольклорно-автентичного колективу «Троян» із села Люхча та народного аматорського жіночого фольклорного ансамблю «Берегиня».
«Троєцькі забави» в музеї.
«Троєцькі забави» в музеї.Фото Едуарда Колядича
«Троєцькі забави» в музеї.Фото Едуарда Колядича
«Троєцькі забави» в музеї.Фото Едуарда Колядича
«Троєцькі забави» в музеї.Фото Едуарда Колядича
«Троєцькі забави» в музеї.Фото Едуарда Колядича
«Троєцькі забави» в музеї.Фото Едуарда Колядича
«Троєцькі забави» в музеї.Фото Едуарда Колядича
«Троєцькі забави» в музеї.Фото Едуарда Колядича
Після інсценізованого автентичного весілля гостей запросили до імпровізованого «шалашу», де їх частували локальними стравами з різних населених пунктів Сарненської громади та навіть весільним короваєм під супровід троїстих музик з села Городець.
«Троєцькі забави» в музеї.Фото Едуарда Колядича
«Троєцькі забави» в музеї.Фото Едуарда Колядича
«Троєцькі забави» в музеї.Фото Едуарда Колядича
«Троєцькі забави» в музеї.Фото Едуарда Колядича
«Троєцькі забави» в музеї.Фото Едуарда Колядича
Завітав на музейну гостину через 26 років
Серед запрошених гостей на локальному етномініфесті — маріупольці, які нині проживають на Рівненщині. Один із них — Юзеф Нікольченко — народився в Сарнах і був одним із засновників Сарненського історико-етнографічного музею. Востаннє чоловік бував тут у 1998 році. Нині ж не приховує захоплення від того, як множаться поліські традиції та культура:
— Ми перебуваємо тут як представники Маріуполя, ми є внутрішньо переміщені особи після трагічних подій 2022 року, коли рашисти вдарили по місту ракетами. Вже другий рік ми прихищені на Рівненщині. З нами працює Центр допомоги переселенцям «ЯМаріуполь.Рівне». Завдячуючи йому, а також Рівненському обласному центру народної творчості, ми тут, на цьому святі, в цій аурі, — ділиться Юзеф Мойсейович. — Мені дуже приємно те, що мої нові земляки-маріупольці доторкнулися до унікальної поліської культури Сарненщини, побачили це величезне дійство, поринули в колосальне музейне розмаїття. Це незабутні враження. Хочеться низько вклонитися організаторам, автентичним фольклорним колективам, працівникам Сарненського історико-етнографічного музею за це чудо, яке ми бачимо і учасниками якого ми є.
Юзеф Нікольченко.Фото: Сарненська міська рада
Юзеф Нікольченко — заслужений працівник культури України. Народився в Сарнах у 1946 році. Після закінчення Харківського державного університету повернувся в Рівне, де працював до 1998 року. Спочатку начальником археологічної експедиції Рівненського краєзнавчого музею, заступником директора з наукової роботи, а потім заступником начальника Рівненського обласного управління культури. І ще впродовж десяти років це управління очолював.
— У 1974 році разом із Раїсою Костянтинівно Тишкевич ми створювали цей унікальний комплекс, — розповідає Юзеф показуючи на будівлі музею. — І вдень, і вночі тут працювали. А моя дружина, кандидат філологічних наук, у 80-х роках проводила тут практику для студентів. У цих хатках вони й ночували. Останній раз я тут був у 1998 році. І коли я все побачив знову, то зрозумів, що воно не зупинилося. У мене неймовірні враженні від мого повернення і того, як розвивається сарненська культура.
У 1998 році подружжя Нікольченків запросили викладати в Маріупольському державному університеті. Юзеф очолив кафедру історичних дисциплін, а його дружина — кафедру української філології.
— Ми були носіями класичної української мови. Для Маріуполя, для студентів це було дуже важливо. Ми їх втягували в розуміння мови, і їм було дуже цікаво. Маріуполь — це патріотичне українське місто. Це центр колишньої козацької паланки — Домахи. Українська культура та традиція там величезна. Нам було там дуже комфортно працювати. Зараз у нашому університеті діє програма культурної деокупації Маріуполя. Участь у такому дійстві — це частина цієї деокупації. Ми обов’язково повернемося в Маріуполь, повернемося вже з новими враженнями та досвідом від культури Рівненщини, — підсумовує пан Юзеф.
